підпільник
ПІДПІ́ЛЬНИК, а, ч.
Той, хто працює в умовах підпілля (у 2 знач.).
Денис Дорошко був умілим конспіратором, досвідченим підпільником (І. Цюпа);
Вже цілий тиждень молоді підпільники напружено чекали наслідків Вальчиної роботи (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)