підпільник
ПІДПІ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто працює в умовах підпілля (у 2 знач.).
Денис Дорошко був умілим конспіратором, досвідченим підпільником (Цюпа, Назустріч.., 1958, 207);
Вже цілий тиждень молоді підпільники напружено чекали наслідків Вальчиної роботи (Гончар, IV, 1960, 81).
Словник української мови (СУМ-11)