підпільниця
ПІДПІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до підпі́льник.
Коли б хтось з її знайомих з’явився перед нею, він не пізнав би в ній сувору, без усмішки в очах, завжди замкнену в собі підпільницю (Сміл., Сад, 1952, 238);
Образ доньки машиніста Катрі Крос виписаний Ю. Смоличем з любов’ю. Катря — дисциплінована підпільниця, яка вміє переборювати всі труднощі (Іст. укр. літ., II, 1956, 468).
Словник української мови (СУМ-11)