1. Словник української мови в 11 томах

підпільниця

ПІДПІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до підпі́льник.

Коли б хтось з її знайомих з’явився перед нею, він не пізнав би в ній сувору, без усмішки в очах, завжди замкнену в собі підпільницю (Сміл., Сад, 1952, 238);

Образ доньки машиніста Катрі Крос виписаний Ю. Смоличем з любов’ю. Катря — дисциплінована підпільниця, яка вміє переборювати всі труднощі (Іст. укр. літ., II, 1956, 468).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підпільниця — підпі́льниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. підпільниця — -і. Жін. до підпільник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підпільниця — ПІДПІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до підпі́льник. Коли б хтось з її знайомих з'явився перед нею, він не пізнав би в ній сувору, без усмішки в очах, завжди замкнену в собі підпільницю (Л. Смілянський); Образ доньки машиніста Катрі Крос виписаний... Словник української мови у 20 томах