підручник —
(книжка для навчання) посібник, (для самостійного навчання) самовчитель.
Словник синонімів Полюги
підручник —
підру́чник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
підручник —
[п'ідручниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
підручник —
-а, ч. 1》 Книга, певного змісту і структури, за якою вивчають навчальний предмет. Підручник з математики. 2》 тех. Підставка, опора для різального інструмента на токарному верстаті. 3》 зневажл., рідко. Пособник у зрадницькій, підступній і т. ін. справах.
Великий тлумачний словник сучасної мови
підручник —
ПІДРУ́ЧНИК, а, ч. 1. Книга, за якою вивчають навчальний предмет; посібник. Ватя познаходила свої шкільні підручники (І. Нечуй-Левицький); Батько складав алгебраїчний підручник (Ю. Смолич); Читав він запоєм, .. читав усе, що потрапляло до рук: ..
Словник української мови у 20 томах
підручник —
ПІДРУ́ЧНИК (книжка, за якою вивчають навчальний предмет); ПОСІ́БНИК (перев. допоміжна, довідкова книжка); САМОВЧИ́ТЕЛЬ (САМОУЧИ́ТЕЛЬ), САМОНАВЧИ́ТЕЛЬ рідше (для самостійного навчання).
Словник синонімів української мови
підручник —
Підру́чник, -ка, в -ку; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
підручник —
ПІДРУ́ЧНИК, а, ч. 1. Книга, за якою вивчають учбовий предмет; посібник. Ватя познаходила свої шкільні підручники (Н-Лев., IV, 1956, 185); Батько складав алгебраїчний підручник (Смолич, II, 1958, 34); Читав він запоєм, ..читав усе, що потрапляло до рук: ..
Словник української мови в 11 томах
підручник —
Підручник, -ка м. 1) Помощникъ, подчиненный. Проходив він із своїми підручниками мимо козацької купи. К. ЧР. 314. 2) мн. Перила. В оттаких великих хатах добре ходити, скрізь підрушники, шоб часом не впасти. Черк. у.
Словник української мови Грінченка