підручник
ПІДРУ́ЧНИК, а, ч.
1. Книга, за якою вивчають учбовий предмет; посібник.
Ватя познаходила свої шкільні підручники (Н-Лев., IV, 1956, 185);
Батько складав алгебраїчний підручник (Смолич, II, 1958, 34);
Читав він запоєм, ..читав усе, що потрапляло до рук: ..обгортки від цукерок, політекономію, циркуляр, казку, роман, підручник геометрії… (Донч., II, 1956, 81).
2. техн. Підставка, опора для різального інструмента на токарному станку.
На .. верстатах є підручники, що служать опорою для заточувального інструмента (Фрез. справа.., 1957, 36).
3. зневажл., рідко. Пособник у зрадницькій, підступній і т. ін. справах.
Не стало ватажка, — зажурились підручники… (Мирний, II, 1954, 260).
Словник української мови (СУМ-11)