роззувати

Визувати, визути, повизувати. (див. противн. обувати)

Значення в інших словниках

1. роззувати — роззува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. роззувати — -аю, -аєш, недок., роззути, -ую, -уєш, док., перех. Скидати взуття з чиїх-небудь ніг. || безос. Роззути очі — придивившись уважніше, побачити, помітити що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. роззувати — РОЗЗУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗЗУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., що. Скидати взуття з чиїх-небудь ніг. Роздягає [Мотря] його, роззуває... (Панас Мирний); Мила милого роззує та ще й поцілує (приказка); Малуша приготувала ложе для королівни, роззула її (С.  Словник української мови у 20 томах
4. роззувати — Роззува́ти, -ва́ю, -ва́єш; роззува́й, -ва́йте; роззу́ти, -зу́ю, -зу́єш; роззу́й, -зу́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. роззувати — РОЗЗУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗЗУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Скидати взуття з чиїх-небудь ніг. Роздягає [Мотря] його, роззуває… (Мирний, І, 1949, 156); Малу-ша приготувала ложе для королівни, роззула її (Скл., Святослав, 1959, 229); // безос.  Словник української мови в 11 томах
6. роззувати — Роззува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. роззу́ти, -зу́ю, -єш, гл. Разувать, разуть, снимать, снять обувь. Ой у мене в огороді зозуля кувала, — бодай малий не діждав, щоб я тебе роззувала. Найми собі хлопця та маленького, щоб він тебе роззував молоденького. н.  Словник української мови Грінченка