розпорядник

Керівник, господар, див. директор, шеф, принципал

Значення в інших словниках

1. розпорядник — розпоря́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. розпорядник — див. керівник; хазяїн  Словник синонімів Вусика
3. розпорядник — -а, ч. Той, хто розпоряджається, керує ким-, чим-небудь і відповідає за нього. || Володар, власник чого-небудь; господар. || Рушійна сила чого-небудь. Розпорядник кредиту — керівник підприємства, установи, організації, уповноважений розпоряджатися бюджетними асигнуваннями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розпорядник — РОЗПОРЯ́ДНИК, а, ч. Той, хто розпоряджається, керує ким-, чим-небудь і відповідає за це. Одночасно, ніби за знаком невідомого розпорядника, відокремився від свого полку Сагайдачний (З. Тулуб); Це був природний, справжній розпорядник танців (І.  Словник української мови у 20 томах
5. розпорядник — РОЗПОРЯ́ДНИК, а, ч. Той, хто розпоряджається, керує ким-, чим-небудь і відповідає за нього. Одночасно, ніби за знаком невідомого розпорядника, відокремився від свого полку Сагайдачний (Тулуб, Людолови, II, 1957, 485); Це був природний...  Словник української мови в 11 томах
6. розпорядник — рос. распорядитель 1. Організатор, керуючий. 2. Особа або організація, яка за рішенням суду несе відповідальність за збереження і розподілення активів і зобов'язань померлого, який не залишив заповіту.  Eкономічна енциклопедія