розпорядник
РОЗПОРЯ́ДНИК, а, ч. Той, хто розпоряджається, керує ким-, чим-небудь і відповідає за нього.
Одночасно, ніби за знаком невідомого розпорядника, відокремився від свого полку Сагайдачний (Тулуб, Людолови, II, 1957, 485);
Це був природний, справжній розпорядник танців (Мик., II, 1957, 61);
Ігор Скворчик, головний розпорядник вечора, вийшов на сцену (Собко, Стадіон, 1954, 244);
// Володар, власник чого-небудь; господар.
У свій час великий Менделєєв говорив, що людина не раб, а розпорядник природи (Знання.., 6, 1965, 3);
// Рушійна сила чого-небудь.
Акустичну механіку людського голосового апарату здійснює система органів дихання під загальним регулюючим впливом кори головного мозку, що є розпорядником процесів діяльності всього організму (Мист., 5, 1955, 43).
Розпоря́дник креди́ту — керівник підприємства, установи, організації, уповноважений розпоряджатися бюджетними асигнуваннями.
Словник української мови (СУМ-11)