розпорядження —
розпоря́дження іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
розпорядження —
Наказ, постанова, вказівка, директива, г. зарядження; (письмове) ордер; ФР. рука, оруда <н. в її розпорядженні = під її рукою або орудою>.
Словник синонімів Караванського
розпорядження —
-я, с. 1》 Дія за знач. розпорядитися, розпоряджатися 2), 3). У (в) розпорядженні кого, чого — у володінні, у віданні кого-, чого-небудь. У (в) розпорядження кого, кому — для використання на чийсь розсуд.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розпорядження —
РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. розпоряди́тися, розпоряджа́тися 2, 3. Можливість розпорядження майном – це ключове начало ефективного управління, – приватизаційними процедурами тут не передбачена (із журн.); Розпорядження коштами артілі.
Словник української мови у 20 томах
розпорядження —
НАКА́З (офіційна вказівка органу влади, керівництва або керівника з вимогою певних дій; документ з такою вказівкою); РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ (з ширшим колом питань, менш офіційне та категоричне); КОМА́НДА (короткий словесний наказ командира, начальника).
Словник синонімів української мови
розпорядження —
Розпоря́дження, -ння, -ря́дження, -ря́джень і -ря́дженнів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розпорядження —
РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. розпоряди́тися, розпоряджа́тися 2, 3. Розпорядження коштами артілі. У (в) розпоря́дженні кого, чого — у володінні, у віданні кого-, чого-небудь; У (в) розпоря́дження кого, кому — для використання на чийсь розсуд.
Словник української мови в 11 томах
розпорядження —
рос. распоряжение 1. Одна з форм управлінського рішення. 2. Управлінський акт, що видається органами управління або посадовими особами у встановленому законом або нормативними актами порядку.
Eкономічна енциклопедія