силогізм —
силогі́зм іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
силогізм —
-у, ч., лог. Умовивід, у якому з двох суджень-засновків одержують зумовлене ними третє судження – висновок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
силогізм —
СИЛОГІ́ЗМ, у, ч., лог. Умовивід, у якому з двох суджень-засновків одержують зумовлене ними третє судження – висновок. Силогізм, або дедуктивний умовивід, – це такий умовивід, в якому з двох даних суджень виводиться третє судження...
Словник української мови у 20 томах
силогізм —
силогі́зм (грец. συλλογισμός від συλλογίζομαι – міркую, роблю висновок) дедуктивний умовивід, у якому з двох суджень, що називаються засновками, одержують зумовлене ними третє судження – висновок.
Словник іншомовних слів Мельничука
силогізм —
СИЛОГІЗМ (від грецьк. συλλογισμαι — міркую, роблю умовивід) — дедуктивний умовивід, в якому з двох суджень (засновків) отримують зумовлене ними третє судження — висновок. Розрізняють три великі групи С.: категоричний...
Філософський енциклопедичний словник
силогізм —
СИЛОГІ́ЗМ, у, ч., лог. Умовивід, у якому з двох суджень-засновків одержують зумовлене ними третє судження — висновок. Силогізм, або дедуктивний умовивід, — це такий умовивід, в якому з двох даних суджень виводиться третє судження...
Словник української мови в 11 томах