скотина —
скоти́на 1 іменник жіночого роду худоба збірн. скоти́на 2 іменник жіночого роду, істота про людину
Орфографічний словник української мови
скотина —
ЗБ. худоба, товар, д. маржина, р. скот, (робоча) тягло; (одна <�і як лайка>) товарина скотиняка, худобина; скотинка.
Словник синонімів Караванського
скотина —
-и, ж. 1》 збірн. Те саме, що скот. || Одна тварина. 2》 перен., розм. Про грубу, жорстоку, підлу людину. || Уживається як лайливе слово.
Великий тлумачний словник сучасної мови
скотина —
СКОТИ́НА, и, ж. 1. збірн. Те саме, що скот. Скотина Іде пасучися, рядком Ідуть за нею батько й мати (Т. Шевченко); Вигнав пастушок скотину на поляну (Г.
Словник української мови у 20 томах
скотина —
скоти́на́ вул. підла, непорядна людина; негідник (м, ср, ст): Се правдива скотина́ (Франко)|| = креатура
Лексикон львівський: поважно і на жарт
скотина —
(-и) ж. 1. крим.; зневажл. Неавторитетна людина. БСРЖ, 543; ЯБМ, 2, 346. 2. мол.; зневажл. Дівчина легкої поведінки; повія. Знімає скотину за 5 грн. І потрахує жадібно, жадібно (Синопсис станіславський необов'язковий).
Словник жарґонної лексики української мови
скотина —
СКОТИ́НА, и, ж. 1. збірн. Те саме, що скот. Скотина Іде пасучися, рядком Ідуть за нею батько й мати (Шевч., II, 1963, 362); Вигнав пастушок скотину на поляну (Хотк.
Словник української мови в 11 томах