сластолюбець —
сластолю́бець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
сластолюбець —
-бця, ч. Той, кому властиве сластолюбство.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сластолюбець —
СЛАСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, кому властиве сластолюбство. Таку “Людмилу” ризиковано було б залишити наодинці з сластолюбним Чорномором, коли б це справді був Чорномор (Ю. Смолич).
Словник української мови у 20 томах
сластолюбець —
СЛАСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, кому властиве сластолюбство. Таку «Людмилу» ризиковано було б залишити наодинці з сластолюбним Чорномором, коли б це справді був Чорномор (Смолич, Мир.., 1958, 85).
Словник української мови в 11 томах