сластолюбець

СЛАСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч.

Той, кому властиве сластолюбство.

Таку “Людмилу” ризиковано було б залишити наодинці з сластолюбним Чорномором, коли б це справді був Чорномор (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. сластолюбець — сластолю́бець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сластолюбець — -бця, ч. Той, кому властиве сластолюбство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сластолюбець — Ласун, ласолюб, солодій, солодун, смакун  Словник чужослів Павло Штепа
4. сластолюбець — СЛАСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, кому властиве сластолюбство. Таку «Людмилу» ризиковано було б залишити наодинці з сластолюбним Чорномором, коли б це справді був Чорномор (Смолич, Мир.., 1958, 85).  Словник української мови в 11 томах