сластолюбець
СЛАСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, кому властиве сластолюбство.
Таку «Людмилу» ризиковано було б залишити наодинці з сластолюбним Чорномором, коли б це справді був Чорномор (Смолич, Мир.., 1958, 85).
Словник української мови (СУМ-11)СЛАСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, кому властиве сластолюбство.
Таку «Людмилу» ризиковано було б залишити наодинці з сластолюбним Чорномором, коли б це справді був Чорномор (Смолич, Мир.., 1958, 85).
Словник української мови (СУМ-11)