Значення в інших словниках
-
снайпер —
сна́йпер іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
снайпер —
[снайпеир] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іy
Орфоепічний словник української мови
-
снайпер —
-а, ч. 1》 Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрільби. 2》 чого, перен. Той, хто досяг великого вміння, високої майстерності.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
снайпер —
СНА́ЙПЕР, а, ч. 1. Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрільби, маскування і спостереження. За кулеметниками почали прибувати стрілецькі роти, п'ятірки розвідників, санітари, снайпери... (Іван Ле); – Їду на фронт.
Словник української мови у 20 томах
-
снайпер —
(-а) ч.; мол. Людина, яка не має своїх цигарок і постійно бере у когось. ПСУМС, 65.
Словник жарґонної лексики української мови
-
снайпер —
сна́йпер (англ. sniper, від snipe – стріляти з укриття) стрілець, що добре володіє мистецтвом влучної стрільби, маскування й спостереження.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
снайпер —
СНА́ЙПЕР, а, ч. 1. Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрільби. За кулеметниками почали прибувати стрілецькі роти, п’ятірки розвідників, санітари, снайпери… (Ле, Право.., 1957, 181); — Їду на фронт.
Словник української мови в 11 томах