смішний —
[см'ішний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
смішний —
-а, -е. 1》 Який містить щось смішне, забавне, утішне. || у знач. ім. смішне, -ного, с. Те, що викликає сміх. || Який своєю зовнішністю, недоладністю і т. ін. викликає сміх. || Який виражає сміх. 2》 Який сприймається зі сміхом, насмішкою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
смішний —
СМІШНИ́Й, а́, е́. 1. Який викликає сміх, веселить. Смішна подробиця; Смішний анекдот; // у знач. ім. смішне́, но́го, с. Те, що викликає сміх.
Словник української мови у 20 томах
смішний —
СМІШНИ́Й (здатний викликати сміх), КУМЕ́ДНИЙ, СМІХОВИ́ННИЙ, КОМІ́ЧНИЙ, КУРЙО́ЗНИЙ, АНЕКДОТИ́ЧНИЙ, ЗАБА́ВНИЙ, ПОТІ́ШНИЙ. В нього дуже смішне прізвище — Замриборщ (М. Стельмах); Їжак почав качатись у листі, і листя понасідало йому на голки.
Словник синонімів української мови
смішний —
Смішни́й, -на́, -не́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
смішний —
СМІШНИ́Й, а́, е́. 1. Який містить у собі щось смішне, забавне, утішне. Прийшлися цікавому хлопцеві до вподоби дідові перекази, страшні, а іноді й смішні (Мирний, І, 1948, 186); Дорошенко вже чув про те, що донька Яцубина..
Словник української мови в 11 томах
смішний —
Смі́шний, -а, -е Смѣшной.
Словник української мови Грінченка