смішний

СМІШНИ́Й, а́, е́.

1. Який викликає сміх, веселить.

Смішна подробиця;

Смішний анекдот;

// у знач. ім. смішне́, но́го, с. Те, що викликає сміх.

Хоча за паном отаманом стежила тільки одна людина, він і перед нею позував, не розуміючи грані між великим і смішним (М. Стельмах);

Для творення і сприймання гумору і взагалі смішного потрібен високий рівень духовної культури (з газ.).

2. Який викликає насмішку, іронічне ставлення своєю недоладністю, незугарністю.

– Ой лишечко, який ти смішний! – крикнула Настя на всю хату і зареготалась (І. Нечуй-Левицький);

– А повернись-но, сину! Який-бо ти смішний, – каже Бульба до синів, намагаючись повернути Остапа (О. Довженко);

Смішне становище;

// Який виражає сміх.

Смішний вираз обличчя не можна сприймати серйозно.

3. Який не можна сприймати серйозно.

[Микола:] Мене не злякали його смішні погрози (І. Микитенко);

Смішні претензії;

// Дивний, незвичайний якими-небудь якостями, ознаками і т. ін.

Смішний сей світ! (І. Франко);

Любов моя смішна – я добре й сам це знаю, Але – не гасне все вона, Як іскра огняна, вона в душі палає (М. Рильський).

◇ (1) До смішно́го (смі́шності) – дуже, надзвичайно.

Ольга була до того заскочена несподіваним поворотом справи, що до смішного розгубилась (Ірина Вільде);

– Він чоловік без серця, без душі, мстивий, а до того консерватист до смішності (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. смішний — (здатний викликати сміх) сміховинний, забавний, потішний, розм. кумедний.  Словник синонімів Полюги
2. смішний — смішни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
3. смішний — Кумедний, комічний; (сюжет) гумористичний, анекдотичний; (випадок) курйозний; (закид) СМІХОВИННИЙ; смішненький, смішнуватий.  Словник синонімів Караванського
4. смішний — [см'ішний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. смішний — -а, -е. 1》 Який містить щось смішне, забавне, утішне. || у знач. ім. смішне, -ного, с. Те, що викликає сміх. || Який своєю зовнішністю, недоладністю і т. ін. викликає сміх. || Який виражає сміх. 2》 Який сприймається зі сміхом, насмішкою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. смішний — Сміховитий, сміхотливий, сміховинний  Словник чужослів Павло Штепа
7. смішний — СМІШНИ́Й (здатний викликати сміх), КУМЕ́ДНИЙ, СМІХОВИ́ННИЙ, КОМІ́ЧНИЙ, КУРЙО́ЗНИЙ, АНЕКДОТИ́ЧНИЙ, ЗАБА́ВНИЙ, ПОТІ́ШНИЙ. В нього дуже смішне прізвище — Замриборщ (М. Стельмах); Їжак почав качатись у листі, і листя понасідало йому на голки.  Словник синонімів української мови
8. смішний — Смішни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. смішний — СМІШНИ́Й, а́, е́. 1. Який містить у собі щось смішне, забавне, утішне. Прийшлися цікавому хлопцеві до вподоби дідові перекази, страшні, а іноді й смішні (Мирний, І, 1948, 186); Дорошенко вже чув про те, що донька Яцубина..  Словник української мови в 11 томах
10. смішний — Смі́шний, -а, -е Смѣшной.  Словник української мови Грінченка