снайпер

СНА́ЙПЕР, а, ч.

1. Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрільби, маскування і спостереження.

За кулеметниками почали прибувати стрілецькі роти, п'ятірки розвідників, санітари, снайпери... (Іван Ле);

– Їду на фронт. Стану снайпером, кулеметницею, ким завгодно, аби мстити ворогам за Петра, за всіх убитих і скалічених... (І. Цюпа);

Снайпер застосовує оптичні приціли для гвинтівки.

2. чого, перен., рідко. Той, хто досяг великого вміння, високої майстерності.

Снайпер ефіру;

// Спортсмен, що без промаху забиває гол у ворота, кошик противника.

Снайпер баскетбольної команди.

Значення в інших словниках

1. снайпер — сна́йпер іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. снайпер — [снайпеир] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іy  Орфоепічний словник української мови
3. снайпер — -а, ч. 1》 Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрільби. 2》 чого, перен. Той, хто досяг великого вміння, високої майстерності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. снайпер — Стрілець потайний  Словник чужослів Павло Штепа
5. снайпер — (-а) ч.; мол. Людина, яка не має своїх цигарок і постійно бере у когось. ПСУМС, 65.  Словник жарґонної лексики української мови
6. снайпер — сна́йпер (англ. sniper, від snipe – стріляти з укриття) стрілець, що добре володіє мистецтвом влучної стрільби, маскування й спостереження.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. снайпер — СНА́ЙПЕР, а, ч. 1. Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрільби. За кулеметниками почали прибувати стрілецькі роти, п’ятірки розвідників, санітари, снайпери… (Ле, Право.., 1957, 181); — Їду на фронт.  Словник української мови в 11 томах