співхазяїн —
співхазя́їн іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
співхазяїн —
-а, ч., заст. Той, хто є хазяїном кого-, чого-небудь разом із кимсь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
співхазяїн —
СПІВХАЗЯ́ЇН, а, ч., заст. Той, хто є хазяїном кого-, чого-небудь разом із кимсь. Тужна розмова з погоничем труїла його свідомість. Він, Ремо, співхазяїн (Олесь Досвітній).
Словник української мови у 20 томах
співхазяїн —
СПІВХАЗЯ́ЇН, а, ч., заст. Той, хто є хазяїном кого-, чого-небудь разом із кимсь. Тужна розмова з погоничем труїла його свідомість. Він, Ремо, співхазяїн (Досв., Гюлле, 1961, 107).
Словник української мови в 11 томах