Дід, дідо, дідок, дідуга, дідуган, дідисько, старий
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
Значення в інших словниках
старик —
стари́к 1 іменник чоловічого роду, істота стара людина стари́к 2 іменник чоловічого роду старе русло річки
Орфографічний словник української мови
старик —
СТАРИ́К, а́, ч. 1. Чоловік, що прожив багато років, досяг старості. Там [у пеклі].. Були пани і мужики, Була тут шляхта і міщани, І молоді, і старики (І. Котляревський); Весь аул від малого до старого збігся до саней.
Словник української мови у 20 томах
старик —
-а, ч. 1》 Чоловік, що прожив багато років, досяг старості. || фам. Уживається як пестливе звертання до давнього приятеля, товариша. || розм. Батько похилого віку або старий. 2》 тільки мн. Старі люди (чоловіки і жінки). || розм. Батько і мати; батьки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
старик —
СТАРИ́Й ім. (чоловік, що прожив багато років), ДІД, СТАРИ́К, СТА́РЕЦЬ, СТАРИГА́Н (СТАРИГА́НЬ) фам.; СТАРИНА́ розм., СТАРИ́ЗНА розм. (збірн. — старі люди).
Словник синонімів української мови
старик —
СТАРИ́К, а́, ч. 1. Чоловік, що прожив багато років, досяг старості. Там [у пеклі].. Були пани і мужики, Була тут шляхта і міщани, І молоді, і старики (Котл., І, 1952, 138); Весь аул від малого до старого збігся до саней.
Словник української мови в 11 томах
старик —
Старик, -ка м. 1) Старикъ. 2) Луна въ послѣдней четверти. Чуб. І. 10. 3) Старое русло рѣки. 4) у старики піти. Пойти на волостной сходъ. Харьк. у. ум. старичо́к.
Словник української мови Грінченка