старик

Старик, -ка

м.

1) Старикъ.

2) Луна въ послѣдней четверти. Чуб. І. 10.

3) Старое русло рѣки.

4) у старики піти. Пойти на волостной сходъ. Харьк. у. ум. старичо́к.

Значення в інших словниках

1. старик — стари́к 1 іменник чоловічого роду, істота стара людина стари́к 2 іменник чоловічого роду старе русло річки  Орфографічний словник української мови
2. старик — див. старий  Словник синонімів Вусика
3. старик — Дід, дідо, дідок, дідуга, дідуган, дідисько, старий  Словник чужослів Павло Штепа
4. старик — СТАРИ́К, а́, ч. 1. Чоловік, що прожив багато років, досяг старості. Там [у пеклі].. Були пани і мужики, Була тут шляхта і міщани, І молоді, і старики (І. Котляревський); Весь аул від малого до старого збігся до саней.  Словник української мови у 20 томах
5. старик — -а, ч. 1》 Чоловік, що прожив багато років, досяг старості. || фам. Уживається як пестливе звертання до давнього приятеля, товариша. || розм. Батько похилого віку або старий. 2》 тільки мн. Старі люди (чоловіки і жінки). || розм. Батько і мати; батьки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. старик — СТАРИ́Й ім. (чоловік, що прожив багато років), ДІД, СТАРИ́К, СТА́РЕЦЬ, СТАРИГА́Н (СТАРИГА́НЬ) фам.; СТАРИНА́ розм., СТАРИ́ЗНА розм. (збірн. — старі люди).  Словник синонімів української мови
7. старик — СТАРИ́К, а́, ч. 1. Чоловік, що прожив багато років, досяг старості. Там [у пеклі].. Були пани і мужики, Була тут шляхта і міщани, І молоді, і старики (Котл., І, 1952, 138); Весь аул від малого до старого збігся до саней.  Словник української мови в 11 томах