старик
СТАРИ́Й ім. (чоловік, що прожив багато років), ДІД, СТАРИ́К, СТА́РЕЦЬ, СТАРИГА́Н (СТАРИГА́НЬ) фам.; СТАРИНА́ розм., СТАРИ́ЗНА розм. (збірн. — старі люди). На крайнім порозі життя оддав старий своє літами та негодами побите серце малій дитині (Панас Мирний); Слідком за бабою вийшов з хати дід Грицай (І. Нечуй-Левицький); В паламарці дід Григорій про щось сперечався з стариками (І. Микитенко); — Весна наливає в душу кожної людини сил і надій. Навіть в душу таких стариганів, як я (М. Чабанівський); То вже Господь так дав, щоб старина, утомившись на полі, спала кам'яним сном, а молодь, що хоч удвоє жвавіше звивалася з серпом, вночі приймала нову силу в себе (Ірина Вільде); Інші діди охнули з остраху, якийсь пан не втерпів і вголос промовив: "І пощо таку старизну скликати?" (Леся Українка).
СТАРИ́ЦЯ (старе русло річки), СТАРИ́К, СТАРОРІ́ЧИЩЕ, СТАРОРІ́ЧЧЯ. Оксана, звичайно, і не згадає про ятері на стариці, коли він помре, і зогниють вони в мулі (І. Драч); Поряд з піщаними гривами і горбами тут (на Поліссі) зустрічається багато озер, сліпих рукавів, старорічищ тощо (з журналу).
Словник синонімів української мови