1. Словник синонімів української мови

старик

СТАРИ́Й ім. (чоловік, що прожив багато років), ДІД, СТАРИ́К, СТА́РЕЦЬ, СТАРИГА́Н (СТАРИГА́НЬ) фам.; СТАРИНА́ розм., СТАРИ́ЗНА розм. (збірн. — старі люди). На крайнім порозі життя оддав старий своє літами та негодами побите серце малій дитині (Панас Мирний); Слідком за бабою вийшов з хати дід Грицай (І. Нечуй-Левицький); В паламарці дід Григорій про щось сперечався з стариками (І. Микитенко); — Весна наливає в душу кожної людини сил і надій. Навіть в душу таких стариганів, як я (М. Чабанівський); То вже Господь так дав, щоб старина, утомившись на полі, спала кам'яним сном, а молодь, що хоч удвоє жвавіше звивалася з серпом, вночі приймала нову силу в себе (Ірина Вільде); Інші діди охнули з остраху, якийсь пан не втерпів і вголос промовив: "І пощо таку старизну скликати?" (Леся Українка).

СТАРИ́ЦЯ (старе русло річки), СТАРИ́К, СТАРОРІ́ЧИЩЕ, СТАРОРІ́ЧЧЯ. Оксана, звичайно, і не згадає про ятері на стариці, коли він помре, і зогниють вони в мулі (І. Драч); Поряд з піщаними гривами і горбами тут (на Поліссі) зустрічається багато озер, сліпих рукавів, старорічищ тощо (з журналу).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старик — стари́к 1 іменник чоловічого роду, істота стара людина стари́к 2 іменник чоловічого роду старе русло річки Орфографічний словник української мови
  2. старик — див. старий Словник синонімів Вусика
  3. старик — Дід, дідо, дідок, дідуга, дідуган, дідисько, старий Словник чужослів Павло Штепа
  4. старик — СТАРИ́К, а́, ч. 1. Чоловік, що прожив багато років, досяг старості. Там [у пеклі].. Були пани і мужики, Була тут шляхта і міщани, І молоді, і старики (І. Котляревський); Весь аул від малого до старого збігся до саней. Словник української мови у 20 томах
  5. старик — -а, ч. 1》 Чоловік, що прожив багато років, досяг старості. || фам. Уживається як пестливе звертання до давнього приятеля, товариша. || розм. Батько похилого віку або старий. 2》 тільки мн. Старі люди (чоловіки і жінки). || розм. Батько і мати; батьки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. старик — СТАРИ́К, а́, ч. 1. Чоловік, що прожив багато років, досяг старості. Там [у пеклі].. Були пани і мужики, Була тут шляхта і міщани, І молоді, і старики (Котл., І, 1952, 138); Весь аул від малого до старого збігся до саней. Словник української мови в 11 томах
  7. старик — Старик, -ка м. 1) Старикъ. 2) Луна въ послѣдней четверти. Чуб. І. 10. 3) Старое русло рѣки. 4) у старики піти. Пойти на волостной сходъ. Харьк. у. ум. старичо́к. Словник української мови Грінченка