старий

I. БА́БА (стара жінка), СТАРА́ розм., БА́БКА розм. Був собі дід та баба (з казки). Стара лупнула очима, бистро подивилась на Оксану (Г. Квітка-Основ'яненко).

БАТЬКИ́ мн. (батько й мати) БА́ТЬКО-МА́ТИ розм., ОТЕ́ЦЬ-МА́ТИ фольк., ОТЕ́ЦЬ-НЕ́НЬКА фольк.; СТАРІ́ мн., розм. (про старших віком батьків). — Аж перед Різдвом знову ж таки на ярмарку здибалися мої старі з батьками Тетяни (М. Стельмах); — Іване! Це ти, наш Іваночку! — бігли до нього батько-мати, дід, баба, сестри (О. Довженко); "Ой, час-пора, отець-мати, Поблагословить, Ой, час-пора молоденькій Та гіллячко звить!" (Леся Українка); А хто перекаже отцю-неньці про смерть їхнього сина, хто потішить бідну жінку, діточок дрібних? (М. Коцюбинський)

ДА́ВНІЙ (який існує багато часу, давно виник, з'явився, довго триває тощо), СТАРИ́Й, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ВІДДА́ВНІЙ заст., ДРЕ́ВНІЙ заст.; ДОІСТОРИ́ЧНИЙ (який зберігся, залишився від колишніх часів або існував дуже давно). Ти несеш, столице давня, Мак червоний у руці (М. Рильський); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений (І. Нечуй-Левицький); Кобзо-орлице! ..Чарами слова розмай, мов ту хмару, недолю. Слово нам верне і силу давнезну і волю (П. Куліш); Старезні липи, мов жива сторожа, стоять при вході (І. Франко); Факти, які засвідчували Данилів віддавній нахил до революційної активності, відразу знайшлися (Ю. Смолич); Сонце ніби зупинилося на мить над горами й осяяло древні мури Генуезької башти (В. Кучер); Доісторичний ліс-праліс, мовляв, і той людину годував (О. Гончар). — Пор. 1. споконві́чний, старови́нний.

ДА́ВНІЙ (про час, епоху, подію і т. ін.), СТАРИ́Й, СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ННИЙ підсил. розм., ДАВНОМИНУ́ЛИЙ, ДАЛЕ́КИЙ, ВІДДА́ЛЕНИЙ, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ТЕ́МНИЙ поет.; ПРАДА́ВНІЙ, НЕЗАПА́М'ЯТНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ, ДОІСТОРИ́ЧНИЙ, АРХАЇ́ЧНИЙ книжн., НЕПА́М'ЯТНИЙ розм. (який був дуже давно, стосовний далекого минулого); СТАРОДА́ВНІЙ (перев. про історичні події). Мій розум.. розів'ється так вільно і буде зорити без гніву, а пильно на давні віки, на колишні події (Леся Українка); — Ех, товаришу! Укупі з тобою ми падали й стогнали під важкою підошвою старого життя (А. Головко); До згоди ж, до гурту, до купи, слов'яни, Забудьмо старезнії чвари! (М. Старицький); Ой шумлять гаї зеленії, ріки повноводнії — про часи давноминулії, про далекі дні (П. Тичина); Ми всі віддавали Віддаленій молодості данину, Ми всі відчували, як змореним чвалом Вона відлітала в сумну давнину (Л. Первомайський); Як сон страшний, та давнішня пора (А. Турчинська); За цими переказами нове прізвище прищепилося в давнезні часи (Ю. Яновський); Люлі, ой, люлі, дитинко моя! В темнім минулім таким був і я (В. Сосюра); В прадавні часи подоляни торгували пшеницею аж з Грецією (М. Стельмах); У колишні давні днини, в незапам'ятні години, що від них лише казки залишились на віки, — склалась казка (Н. Забіла); Начатки речей суть тіла найпростіші, суцільні, І лиш тому неушкоджені можуть віки існувати, Від предковічних часів поновляючи світу будову (переклад М. Зерова); Що не кажи, а ці святки, цей Святвечір, маланки, ці колядки й щедрівки.. віють поезією давніх, доісторичних часів... (М. Коцюбинський); Народ наш.. від непам'ятних часів мав у своїх обрядах і звичаях багаті зароди драми (І. Франко); Батько розказував, що колись, у стародавню давнину, ще тут розбійники жили (Б. Грінченко); — Пор. мину́лий.

ДРУЖИ́НА (одружена жінка стосовно свого чоловіка), ЖІ́НКА, ХАЗЯ́ЙКА розм., БА́БА розм., ПОЛОВИ́НА жарт., ПА́НІ розм., БЛАГОВІ́РНА заст., жарт., ЖОНА́ заст., розм.; ПА́РА, ПОДРУ́ЖЖЯ (як один із членів шлюбної пари); СТАРА́ розм. (та, з якою чоловік прожив досить довго, до старості). Коли вмерла перша жінка, він сказав собі, що не ожениться, бо не знайде вже такої вірної та коханої дружини (М. Коцюбинський); — Ти б собі пошукав, сину, хазяйки, а мені — помочі (Панас Мирний); Старий надумав учетверте женитися: сумно, каже, без баби (Ю. Смолич); — З великою супницею в руках, з пахощами страв і квітів — так я уявляю свою половину (М. Колесников); (Хуса:) Моя жона здоров'ям занепала і їздила до батька у Сарон.. Але ж тепер моя жона вже дома й до послуги твоїй шановній пані (Леся Українка); — Он моя благовірна уже тридцять років підряд намагається приписати мене на постійне проживання в якомусь місті, але ще не досягла нічого (М. Ю. Тарновський); Тремтів (Гончар) над своєю білявою парою, дарма що в молодої дружини тільки й краси було, що голубі, як світ, очі та посмішка чарівниці (М. Стельмах); Як маєш подружжя дурне та й брехливе, Не жінку ти взяв, — безголов'я правдиве (А. Кримський); Вашій старій, як Ви величаєте свою дружину, мій аж до землі низесенький поклін (Панас Мирний).

НЕСВІ́ЖИЙ (про воду, продукти харчування — який довго зберігається і втратив свої природні якості), СТАРИ́Й, ДА́ВНІЙ розм., ДАВНІ́ШНІЙ розм.; ЗАЛЕ́ЖАНИЙ, ЗЛЕ́ЖАНИЙ, ЛЕ́ЖАНИЙ рідше (який зіпсувався від тривалого лежання й поганого зберігання). Несвіжий хліб; Несвіжий чай; Старе сало; — Це вже давня (вода) ... Я ходила свіжої напитись, — каже Уляна (Панас Мирний); Хлопці переступили поріг, і вже в сінях ударив їм у ніс запах злежаної муки (Григорій Тютюнник).

СТАРИ́Й (СТАР поет., фольк.) (який прожив багато років), ПОХИ́ЛИЙ, ПЕРЕСТАРІ́ЛИЙ, ПЕРЕСТА́РКУВАТИЙ розм. (дуже старий або старіший, ніж треба для чого-небудь); СТАРЕ́ЗНИЙ, ДРЕ́ВНІЙ розм., ПРЕСТАРИ́Й розм., ДІДИ́ЗНИЙ заст., ПРЕСТАРІ́ЛИЙ рідше (який дожив до глибокої старості); ВЕ́ТХИЙ, ДРЯ́ХЛИЙ (дуже старий і немічний). У човні сиділо троє: старий сивий рибалка і двоє юнаків (Ю. Смолич); Я жив на хуторі.. Я стар був, немощен (Т. Шевченко); Я попросив у якоїсь похилої вже тітусі гілку бузку (Ю. Мокрієв); Родичі також не були ще надто перестарілі, могли обходитися без нього в хазяйстві (О. Кобилянська); Двірник, — він і тепер працює в їхньому будинку, — перестаркуватий і хворобливий (Л. Первомайський); Любила (Маруся) в ті дні говорити зі статечними ґаздинями, древніми дідами (Г. Хоткевич); Розступилася земля, і з глибокої ями, як з води, вирнув дідизний старець (О. Стороженко); Господар, ветхий дідок, шмигнув у хатину, швидко закривши за собою двері (Григорій Тютюнник).

СТАРИ́Й ім. (чоловік, що прожив багато років), ДІД, СТАРИ́К, СТА́РЕЦЬ, СТАРИГА́Н (СТАРИГА́НЬ) фам.; СТАРИНА́ розм., СТАРИ́ЗНА розм. (збірн. — старі люди). На крайнім порозі життя оддав старий своє літами та негодами побите серце малій дитині (Панас Мирний); Слідком за бабою вийшов з хати дід Грицай (І. Нечуй-Левицький); В паламарці дід Григорій про щось сперечався з стариками (І. Микитенко); — Весна наливає в душу кожної людини сил і надій. Навіть в душу таких стариганів, як я (М. Чабанівський); То вже Господь так дав, щоб старина, утомившись на полі, спала кам'яним сном, а молодь, що хоч удвоє жвавіше звивалася з серпом, вночі приймала нову силу в себе (Ірина Вільде); Інші діди охнули з остраху, якийсь пан не втерпів і вголос промовив: "І пощо таку старизну скликати?" (Леся Українка).

СТАРИ́Й (про речі, предмети — який давно зроблений і втратив свої попередні якості), ДА́ВНІЙ, ВЕ́ТХИЙ, ДАВНІ́ШНІЙ розм., ДРЕ́ВНІЙ підсил. розм. Старі трухляві копили зламались (М. Коцюбинський); Стара хата вже осіла, увійшла в землю (І. Нечуй-Левицький); Оглядав (Олекса) ветхе зерносховище і дивувався нехазяйновитості (Ю. Мушкетик); Схопивсь чоловічина з воза, — якийсь одноосібник, може, та й то захудалий — віз древній, на ньому рубель і сидить жінка (А. Головко).

СТАРИ́Й (про одяг, взуття тощо — який був у вжитку, використовувався); НО́ШЕНИЙ, ПОТЕ́РТИЙ, ВИ́ТЕРТИЙ, ВИ́НОШЕНИЙ, ПРОНО́ШЕНИЙ, ЗНО́ШЕНИЙ (який втратив початковий колір, став неміцний від довгого вжитку); ВЕ́ТХИЙ, БЛАГИ́Й розм. (зовсім неміцний, поганий); ПІДТО́ПТАНИЙ розм. (про взуття). І одежа, хоч про свято, була як у людей, та й у будень не висіло та не бовталось старе гноття (Панас Мирний); — П'ять злотих, не більше.. Штани вже ношені (Д. Бедзик); Убрання на Лящеві було потерте, засмальцьоване (І. Нечуй-Левицький); За рулем сидів молодий морячок у виношеній тільняшці (Ю. Збанацький); Обережно знімає з себе піджак, що ледве купи тримається, такий він проношений та проштопаний (Ірина Вільде); Липтак нашвидку одягнувся в старий, зношений костюм (М. Томчаній); У благім пальті він, мабуть, дуже змерз (А. Головко); Поганенька одежина, підтоптані і покривлені черевики (В. Еллан).