старий

СТАРИ́Й, а́, е́.

1. Який прожив багато років, який досяг старості; протилежне молодий.

Тихон Брус був старий чоловік, розумний на усе те село, де жив (Г. Квітка-Основ'яненко);

Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей (Т. Шевченко);

Він приймав у себе старого листоношу Федора Буренкіна, що навідав його з цілою юрбою внуків та внучок (О. Довженко);

На призьбі, затиснувши бородою скрипку, сидів старий циган (О. Гончар);

// Уживається на позначення батьків на відміну від дітей у сполуч. з ім'ям, прізвищем, прізвиськом і т. ін.

Стара Настя така вже радісінька, що Бог привів її дождати одним одну дочечку просватати за хорошого чоловіка (Г. Квітка-Основ'яненко);

Одного вечора старий Джеря прийшов з панського току та й зваливсь (І. Нечуй-Левицький);

Стара Дорошенчиха, що уважніше за всіх у радгоспі слухала передачі радіо, що тривожніше за всіх синоптиків переживала звістки про пересування циклонів та ураганів, першою почула і про ці океанські випроби (О. Гончар);

// Який давно народився, з'явився, почав рости (про тварин, рослини).

По стежці йде старий медвідь (І. Франко);

Виглянув у вікно із світлиці молодий козак: їде в двір віз старими кіньми, із .. сивим погоничем (П. Куліш);

Старі абрикоси стояли саме в цвіту (І. Нечуй-Левицький);

Ви знаєте, як сплять старі гаї? – Вони все бачать крізь тумани (П. Тичина);

// Який має людина похилого віку.

У ожинах хотів себе скрить [дідусь]. Та дарма! тільки ноги старії Покровавив в колючім терні (І. Франко);

Важкі думи неначе каменем полягли на її душу. З старих очей викотились дві сльози і потекли по зморщених щоках (І. Нечуй-Левицький);

Дід киває своєю старою головою (М. Рильський);

Ридає дід, цілує сина, з старих підводиться колін (В. Сосюра);

// у знач. присудк. сл., для чого, на що. Не підходити для чого-небудь, не відповідати певним вимогам через старість.

[Деїфоб:] Старий я для розвідок. Ти ж, Кассандро, ще молода, щоб старшого судити (Леся Українка);

Другі обидва сини (у мене їх тілько трійко, – старий я вже на те, щоб їх множити), слава богові, до якого часу здорові (Панас Мирний);

// у сполуч. зі сл. чорт, відьма, хрін і т. ін. Уживається як лайливий вираз.

– Щоб порядок був, чуєш? Коли хто не так – під ніготь! – Обов'язково! – Щорс засміявся і весело пішов уздовж шеренги. – Режиму захотів, старий чорт, – не стримався рябий, з недобрим ротом хлопець (О. Довженко);

– Посторонись! – відштовхнув поранений угорця. – Плутаєшся тут, старий хрін... (О. Гончар).

2. у знач. ім. стари́й, ро́го, ч.; стара́, ро́ї, ж.; старе́, ро́го, с. Людина, яка прожила багато років; дід, старий; баба, бабка.

Повернулось у старого серце, як почув, що козацька кров іллється понад Дніпром через Виговського (П. Куліш);

– Нехай стара не дурить голови ні собі, ані дівці: хазяйський син не візьме убогої (М. Коцюбинський);

Літа йшли-минали, старе старілось, молоде росло (Панас Мирний);

Старий пильно подивився на мене (Л. Смілянський);

// у знач. ім. старі́, ри́х, мн., фам. Уживається як пестливе звернення до давнього приятеля, товариша.

3. Який існує довгий час, давно створений; протилежне новий.

В бібліотеці, повній старих книжок, висять портрети поважних предків; дивляться вони розумними очима на виснажених нащадків, що не тільки не заклали нової бібліотеки, а навіть стару оддали мишам на сніданок (М. Коцюбинський);

– А вдень учора світило ясне сонце. Я пішла на старе кладовище, яким славна Генуя (Ю. Яновський);

На кладці, обнявшися, стояли дві дівчини і, забувши про все на світі, виводили стару сумовиту пісню (М. Стельмах);

Про “Арсенал” важко думати як про підприємство старе (з публіц. літ.);

// Створений, збудований раніше від інших (про частину міста).

Ми живемо в старій, дуже гарній частині міста (Леся Українка);

// Який давно виник, з'явився; давній.

Се була стара ворожнеча між їхнім родом і родом Гутенюків (М. Коцюбинський);

– Струнко! Командир Богунського полку товариш Щорс! – Повстанці стихли. Багато з них за старою військовою звичкою оглянули своє убоге вбрання (О. Довженко);

– Ви, пане староста, не поспішайте, тут я буду командувати. Старі порахунки. Звичайно, хазяїн шурнув на схід, а сімеєчка в цілості, так що ми її зараз помацаємо... (Григорій Тютюнник);

// Давно відомий.

Стара істина;

Стара тема твору;

// Який давно займається чим-небудь; досвідчений.

Завзято оборонявсь старий вояка один проти восьми, та не рівні були сили (М. Коцюбинський);

Він старий льотчик, хоч зовсім ще молода людина (А. Трипільський);

// Багаторічний, витриманий (про спиртні напої).

Перед кожним по дві пляшки старого дорогого вина, їжі хоч розпережися, пий – скільки хочеш (Панас Мирний);

Народ так і поринув до Ковбанишиної хати. А в Ковбанихи – всі знали – в льоху стоїть дві бочки старої оковитої (П. Куліш);

Ви твердите, що це стара мадера (М. Зеров).

4. Який довго був у вжитку, став ветхим, іноді навіть непридатним для користування; протилежне новий.

На нім одежа стара і подерта (І. Франко);

В кінці хати стіл, за ним стілець, а над стільцем прибита на стіні межи двома тьмяними вікнами чимала географічна карта, стара і немов закурена (Леся Українка);

Хоч були вони в чоботях і кожухах, їм було холодно. Стара піч вже не гріла (О. Довженко);

Старі розтоптані чоботи жвяхкотять водою, дубіють мокрі ноги, та чоловік не помічає цього (М. Стельмах);

// Який став несвіжим, втратив свої якості від довгого зберігання (про їжу).

– Старий уже у нас сирівець став. Пора б нового уварити, – докладала вона (Панас Мирний);

Після борщу подали [бурлакам] кашу. Каша була з тухлого пшона, а старе сало тхнуло лоєм (І. Нечуй-Левицький);

– Попоїсти в нас є що? – Аякже, є стара варена баранина (С. Добровольський);

Він розв'язує торбу, дістає звідти підпалок, головку часнику і шматок старого, жовтого, як віск, сала (М. Стельмах);

// Недійсний, непридатний після закінчення строку або після використання.

Старий проїзний квиток;

Стара перепустка.

5. Який давно минув, пройшов (про час); колишній.

Навколо дрімуча тайга. Це найвіддаленіші нетрі.., куди, як говорили в старі часи, і ворон кісток не заносить (О. Довженко);

На перекопських позиціях височів ще Турецький вал старих часів і рів під ним (Ю. Яновський).

6. Який був, існував у колишні часи.

Він [лист] був писаний трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими виробленими періодами (М. Коцюбинський);

Спогадаймо давнюю давнину, Спогадаймо повість незабутню Про далеку вільную країну, Про стару Шотландію славутню (Леся Українка);

Вулиця старого Києва XVI віку. Бурсак Андрій з шаленою люттю схопив заднє колесо і зупинив ридван (О. Довженко);

І ти, гречанко смаглява, Ти, дочко старої Еллади, Де стільки величі й слави, Де стільки краси й принади, Поїдеш морями блукати, Примхливої долі шукати (Л. Дмитерко);

// Характерний для минулого, власт. йому.

– Ви, як я бачу, людина старого стилю, хоч на літа й молоді (І. Нечуй-Левицький);

Фольклористи .. старого складу дуже любили говорити про справді народні і не справді народні (фальсифіковані) твори (М. Рильський);

У Хоми Білоконя на грудях вишито цілий горо́д. На вихрястій голові казна-як тримається картуз старого фасону – тугим колесом (О. Довженко);

Старі методи роботи.

7. Який зберігся, залишився від колишніх, давніх часів; старовинний.

Двірська челядь Вишневецького замкнулась в старому замку, котрий поставив ще Єреміїн батько князь Михайло (І. Нечуй-Левицький);

Вона обмацала вузлик, обережно розв'язала його і вийняла звідти старий білий п'ятизлотник (М. Коцюбинський);

На голові у пані покривало.., притримане тоненькою діадемою старого золота (Леся Українка);

// Стос. до колишнього, віджилого ладу, режиму, власт. йому.

Товариш Данило веде батальйон босих олешківських морячків, з яких потроху та помалу виростає військова одиниця, їм усім видано на цей день зелененькі штанці й військові сорочки старої армії (Ю. Яновський).

8. Який був раніше, передував наявному тепер; колишній; протилежне новий.

– Ти не думай, Христе, що ми тобою робитимемо за стару плату: ми тобі плати надбавимо (Панас Мирний);

Нова рада громадська відрядила старого писаря, котрий був правою рукою старости та й обікрадав [обкрадав] громадську касу, і вибрала Василя (Л. Мартович);

Не хотілося ні повертатися до старої теми, ні починати розмову про щось інше. Ішли [Артем і Саранчук] і мовчали (А. Головко);

// Який виготовили, зробили і т. ін. раніше, давно.

Пиши, серце, зараз, щодня, бо я так скучив за всіма Вами, що перечитую старі твої листи (М. Коцюбинський);

Гортаючи старі свої папери, Що дивом вижили у дні війни, Натрапив я на книжку записну (М. Рильський);

Мати вчила його читати і писати: попросила у знайомих старі підручники для першого класу і стала домашнім педагогом (А. Хижняк);

// Стос. до врожаю або запасів минулого року.

Стара картопля;

Старий урожай;

// Раніше придбаний, одержаний.

Ходила [баба] боса, бо старі постоли стопталися, а нових не було (Г. Хоткевич);

Ті, кого призначили в похід, одержували нове обмундирування й здавали старе (З. Тулуб);

// Який був і раніше, той самий.

– Наші курені стоятимуть на старому місці, на пересипі (І. Нечуй-Левицький);

Думка була, що Ви все на старій посаді, що – мовляв – на одному місці і камінь мохом обростає (Панас Мирний);

– Сьогодні увечері продовження наших балачок, – відповів Сев, – приходьте на старе місце (Ю. Яновський).

9. у знач. ім. старе́, ро́го, с. Те, що було раніше, у минулому, колись.

Хто старе поминає, той щастя не має (Номис);

Зовсім світ перевернувся! Про старе нічого вже було й думати, треба якось до нового пристроюватись, щоб хоч тут не попустити свого (Панас Мирний);

В нас лишилось багато старого, і старе нам життя не дає (В. Сосюра).

10. Уживається у складі деяких географічних назв.

Стара Руса; Старі Павлівці.

В да́вні (старі́) часи́ <�За да́вніх (стари́х) часі́в> <�Да́вньою поро́ю> див. час;

Ве́тхий (Стари́й) Заві́т (Запові́т) див. заві́т;

За старо́ю зви́чкою див. зви́чка;

Поверта́ти / поверну́ти на старе́ див. поверта́ти¹;

Поверта́тися / поверну́тися до старо́го див. поверта́тися¹;

Стара́ гва́рдія див. гва́рдія;

Стара́ ді́ва (ді́вка) див. ді́ва;

Стара́ п́анна див. па́нна;

Старе́ са́ло див. са́ло;

Стари́й кавале́р див. кавале́р;

Стари́й па́рубок див. па́рубок;

Стари́й рік див. рік;

Стари́й (старе́чий) ро́зум див. ро́зум;

Стари́й стиль див. стиль¹;

Стари́й холостя́к див. холостя́к;

Стари́й хрін див. хрін.

◇ Бра́тися / взя́тися за старе́ див. бра́тися;

Виверта́ти / ви́вернути [старо́го] кожу́ха див. виверта́ти;

Від мало́го до старо́го див. мали́й;

(1) Від старо́го до мало́го (д) див. мали́й;

Ві́чна (відві́чна, стара́) істо́рія див. істо́рія;

[І] мале́ й вели́ке (старе́) <[І] старе́ й мале́> див. мали́й;

(2) І старе́ й мале́ (д) див. мали́й;

На ста́рості літ (старі́ літа́) див. ста́рість;

Побива́ти [попере́дні (старі́ і т. ін.)] реко́рди див. побива́ти;

(3) Співа́ти стари́х пісеньо́к (д) див. співа́ти;

Співа́ти стару́ пі́сню див. співа́ти;

Стара́ заква́ска див. заква́ска;

Стара́ пі́сня див. пі́сня;

Стара́ то́рба див. то́рба;

(4) Старе́ й мале́ (д) див. мали́й;

Старе́ лу́б'я див. лу́б'я;

Стари́й лис <�Стара́ лиси́ця> див. лис;

Стари́й світ див. світ²;

Стари́й сич див. сич;

Стари́й шкарба́н (шкарбу́н) див. шкарбани́;

[Старі́й] жа́бі (горобце́ві, горобцю́) по колі́на див. колі́но;

(5) Старі́ й малі́ (д) див. мали́й.