старий

СТАРИ́Й, а́, е́.

1. Який прожив багато років, який досяг старості; протилежне молодий.

Тихон Брус був старий чоловік, розумний на усе те село, де жив (Кв.-Осн., II, 1956, 122);

Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей (Шевч., І, 1963, 142);

Він приймав у себе старого листоношу Федора Буренкіна, що навідав його з цілою юрбою внуків та внучок (Довж., І, 1958, 449);

На призьбі, затиснувши бородою скрипку, сидів старий циган (Гончар, III, 1959, 13);

// у знач. ім. стари́й, ро́го, ч.; стара́, ро́ї, ж.; старе́, ро́го, с., розм. Людина, що прожила багато років.

Повернулось у старого серце, як почув, що козацька кров іллється понад Дніпром через Виговського (П. Куліш, Вибр., 1969, 53);

— Нехай стара не дурить голови ні собі, ані дівці: хазяйський син не візьме убогої (Коцюб., II, 1955, 8);

Літа йшли-минали, старе старілось, молоде росло (Мирний, IV, 1955, 114);

Старий пильно подивився на мене (Сміл., Сашко, 1954, 158);

// у знач. ім. старі́, ри́х, мн.: а) те саме, що батьки́ 1.

— Ходім, — кажу Катрі, — ходім до Марусі, що нам, що старі посварились, — ми того не знаємо (Вовчок, І, 1955, 209);

б) подружжя, яке досягло старості.

Не знаю, що і після чого Старі сумують. Може, вже Оце збираються до бога, Та хто в далекую дорогу їм добре коней запряже? (Шевч., І, 1963, 311);

Так і зостались у старих Марко та дівчинка Ніна (Мик., II, 1957, 316);

// Уживається на позначення батьків на відміну від дітей у сполуч. з ім’ям, прізвищем, прізвиськом і т. ін.

Стара Настя така вже радісінька, що бог привів її дождати одним одну дочечку просватати за хорошого чоловіка (Кв.-Осн., II, 1956, 74);

Одного вечора старий Джеря прийшов з панського току та й зваливсь (Н.-Лев., II, 1956, 188);

Стара Дорошенчиха, що уважніше за всіх у радгоспі слухала передачі радіо, що тривожніше за всіх синоптиків переживала звістки про пересування циклонів та ураганів, першою почула і про ці океанські випроби (Гончар, Тронка, 1963, 195);

// Який давно народився, з’явився, почав рости (про тварин, рослини).

По стежці йде старий медвідь (Фр., XIII, 1954, 265);

Виглянув у вікно із світлиці молодий козак: їде в двір віз старими кіньми, із.. сивим погоничем (П. Куліш, Вибр., 1969, 252);

Старі абрикоси стояли саме в цвіту (Н.-Лев., VI, 1966,17);

Ви знаєте, як сплять старі гаї? — Вони все бачать крізь тумани (Тич., І, 1957, 6);

// Який має людина похилого віку.

У ожинах хотів себе скрить [дідусь]. Та дарма! тільки ноги старії Покровавив в колючім терні (Фр., XIII, 1954, 135);

Важкі думи неначе каменем полягли на її душу. З старих очей викотились дві сльози і потекли по зморщених щоках (Н.-Лев., VI, 1966, 408);

Дід киває своєю старою головою (Рильський, Бабине літо, 1967, 27);

Ридає дід, цілує сина, з старих підводиться колін (Сос., І, 1957, 354);

// у знач. присудк. сл., для чого, на що. Не підходити для чого-небудь, не відповідати певним вимогам через старість.

[Деїфоб:] Старий я для розвідок. Ти ж, Кассандро, ще молода, щоб старшого судити (Л. Укр., II, 1951, 282);

Другі обидва сини (у мене їх тілько трійко, — старий я вже на те, щоб їх множити), слава богові, до якого часу здорові (Мирний, V, 1955, 404);

// у сполуч. із сл. чорт, відьма, хрін і т. ін. Уживається як лайливий вираз.

— Щоб порядок був, чуєш? Коли хто не так — під ніготь! — Обов’язково! — Щорс засміявся і весело пішов уздовж шеренги. — Режиму захотів, старий чорт, — не стримався рябий, з недобрим ротом хлопець (Довж., І, 1958, 138);

— Посторонись! — відштовхнув поранений угорця. — Плутаєшся тут, старий хрін… (Гончар, III, 1959, 160).

[І (й)] старе́ (старі́) і (й) мале́ (малі́); Від (од) старо́го до мало́го — всі без розрізнення віку.

Оповістив батюшка,.. щоб усі скільки є у селі людей, щоб і старе і мале, щоб усі зібралися до церкви (Кв.-Осн., II, 1956, 124);

Вже по два рази пробігали по всіх хатах дворові, приказуючи, щоб усі, старе й мале, виходили зустрічати князя (Хотк., І, 1966, 105);

Під високим тином, коло сільради, ніде яблуку впасти. Збіглися старі й малі з усього кутка (Кучер, Трудна любов, 1960, 156);

Іван Оленчук прибув до броду на чолі цілої валки, підняв усіх жителів свого кутка — від старого до малого — рятувати броди (Гончар, II, 1959, 428);

Стара́ гва́рдія див. гва́рдія;

Стара́ ді́ва див. ді́ва;

Стара́ ді́вка див. ді́вка;

Стара́ па́нна див. па́нна;

Стари́й кавале́р — немолодий чоловік, що не був одружений.

[Лікар:] Думаєте, добро яке з того бурлакування? де там! Старий кавалер, то так, все одно, як старий собака (Л. Укр., II, 1951, 50);

Стари́й па́рубок див. па́рубок;

Стари́й (стара́, старе́), як [бі́лий (бо́жий)] світ див. світ².

2. Який існує довгий час, давно створений; протилежне новий.

В бібліотеці, повній старих книжок, висять портрети поважних предків; дивляться вони розумними очима на виснажених нащадків, що не тільки не заклали нової бібліотеки, а навіть стару оддали мишам на сніданок (Коцюб., III, 1956, 154);

— А вдень учора світило ясне сонце. Я пішла на старе кладовище, яким славна Генуя (Ю. Янов., II, 1958, 75);

На кладці, обнявшися, стояли дві дівчини і, забувши про все на світі, виводили стару сумовиту пісню (Стельмах, І, 1962, 104);

Про «Арсенал» важко думати як про підприємство старе (Ком. Укр., 7, 1968, 40);

// Створений, збудований раніше від інших (про частину міста).

Ми живемо в старій, дуже гарній частині міста (Л. Укр.,V, 1956, 40);

Знеслись над фабрики й поля Соціалізму стяги, Лунає голос із Кремля В старих кварталах Праги (Рильський, III, 1961, 132);

// Який давно виник, з’явився; давній.

Се була стара ворожнеча між їхнім родом і родом Гутенюків (Коцюб., II, 1955, 310);

— Струнко! Командир Богунського полку товариш Щорс! — Повстанці стихли. Багато з них за старою військовою звичкою оглянули своє убоге вбрання (Довж., І, 1958, 136);

— Ви, пане староста, не поспішайте, тут я буду командувати. Старі порахунки. Звичайно, хазяїн шурнув на схід, а сімеєчка в цілості, так що ми її зараз помацаємо… (Тют., Вир, 1964, 421);

// Давно відомий.

Стара істина; Стара тема твору;

// Який давно займається чим-небудь; досвідчений.

Завзято оборонявсь старий вояка один проти восьми, та не рівні були сили (Коцюб., III, 1956, 49);

Він старий льотчик, хоч зовсім ще молода людина (Трип., Дорога.., 1944, 9);

На Монастирській слобідці без суду, без слідства, за саму лише підозру в зв’язках з більшовицьким підпіллям було розстріляно групу старих матросів та робітників (Гончар, II, 1959, 35);

// Багаторічний, витриманий (про спиртні напої).

Перед кожним по дві пляшки старого дорогого вина, їжі хоч розпережися, пий — скільки хочеш (Мирний, III, 1954, 288);

Народ так і поринув до Ковбанишиної хати. А в Ковбанихи — всі знали — в льоху стоїть дві бочки старої оковитої (П. Куліш, Вибр., 1969, 266);

Ви твердите, що це стара мадера (Зеров, Вибр., 1966, 59).

3. Який довго був у вжитку, став ветхим, іноді навіть непридатним для користування; протилежне новий.

На нім одежа стара і подерта (Фр., VIII, 1952, 307);

В кінці хати стіл, за ним стілець, а над стільцем прибита на стіні межи двома тьмяними вікнами чимала географічна карта, стара і немов закурена (Л. Укр., III, 1952, 572);

Хоч були вони в чоботях і кожухах, їм було холодно. Стара піч вже не гріла (Довж., І, 1958, 307);

Старі розтоптані чоботи жвяхкотять водою, дубіють мокрі ноги, та чоловік не помічає цього (Стельмах, І, 1962, 376);

// Який став несвіжим, втратив свої якості від довгого зберігання (про їжу).

— Старий уже у нас сирівець став. Пора б нового уварити, — докладала вона (Мирний, І, 1954, 242);

Після борщу подали [бурлакам] кашу. Каша була з тухлого пшона, а старе сало тхнуло лоєм (Н.-Лев., II, 1956, 208);

— Попоїсти в нас є що? — Аякже, є стара варена баранина (Добр., Очак. розмир, 1965, 149);

Він розв’язує торбу, дістає звідти підпалок, головку часнику і шматок старого, жовтого, як віск, сала (Стельмах, II, 1962, 268);

// Недійсний, непридатний після закінчення строку або після використання.

Старий проїзний квиток; Стара перепустка.

4. Який давно минув, пройшов (про час); колишній.

Навколо дрімуча тайга. Це найвіддаленіші нетрі.., куди, як говорили в старі часи, і ворон кісток не заносить (Довж., І, 1958, 106);

На перекопських позиціях височів ще Турецький вал старих часів і рів під ним (Ю. Янов., II, 1958, 237).

5. Який був, існував у колишні часи.

Він [лист] був писаний трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими виробленими періодами (Коцюб., І, 1955, 406);

Спогадаймо давнюю давнину, Спогадаймо повість незабутню Про далеку вільную країну, Про стару Шотландію славутню (Л. Укр., І, 1951, 351);

Вулиця старого Києва XVI віку. Бурсак Андрій з шаленою люттю схопив заднє колесо і зупинив ридван (Довж., І, 1958, 223);

І ти, гречанко смаглява, Ти, дочко-старої Еллади, Де стільки величі й слави, Де стільки краси й принади, Поїдеш морями блукати, Примхливої долі шукати (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 93);

// Характерний для минулого, власт. йому.

— Ви, як я бачу, людина старого стилю, хоч на літа й молоді (Н.-Лев., VI, 1966, 27);

Фольклористи.. старого складу дуже любили говорити про справді народні і не справді народні (фальсифіковані) твори (Рильський, IX, 1962, 200);

У Хоми Білоконя на грудях вишито цілий горо́д. На вихрястій голові казна-як тримається картуз старого фасону — тугим колесом (Довж., І, 1958, 79);

Старі методи роботи.

6. Який зберігся, залишився від колишніх, давніх часів; старовинний.

Двірська челядь Вишневецького замкнулась в старому замку, котрий поставив ще Єреміїн батько князь Михайло (Н.-Лев., VII, 1966, 24);

Вона обмацала вузлик, обережно розв’язала його і вийняла звідти старий білий п’ятизлотник (Коцюб., I, 1955, 88);

На голові у пані покривало.., притримане тоненькою діадемою старого золота (Л. Укр., III, 1952, 176).

7. Який був раніше, передував наявному тепер; колишній, бувший; протилежне новий.

До лютнево-березневої революції 1917 року державна влада в Росії була в руках одного старого класу, а саме: кріпосницько-дворянсько-поміщицького, очолюваного Миколою Романовим (Ленін, 31, 1973, 129);

Сутички всередині старого суспільства в багатьох відношеннях сприяють процесові розвитку пролетаріату (Комун. маніф., 1947, 23);

— Ти не думай, Христе, що ми тобою робитимемо за стару плату: ми тобі плати надбавимо (Мирний, III, 1954, 241);

Нова рада громадська відрядила старого писаря, котрий був правою рукою старости та й обікрадав [обкрадав] громадську касу, і вибрала Василя (Март., Тв., 1954, 65);

Не хотілося ні повертатися до старої теми, ні починати розмову про щось інше. Ішли [Артем і Саранчук] і мовчали (Головко, II, 1957, 449);

— Отож, громадяни європейці, — раптом звертається подоляк до уявної громади європейців, — отож! Не для того ми вас визволяли, щоб ви замість старих фашистів та понаставляли нових, у демократичних штанях! (Гончар, III, 1959, 206);

// Який виготовили, зробили і т. ін. раніше, давно.

Пиши, серце, зараз, щодня, бо я так скучив за всіма Вами, що перечитую старі твої листи (Коцюб., III, 1956, 268);

Гортаючи старі свої папери, Що дивом вижили у дні війни, Натрапив я на книжку записну (Рильський, Мости, 1948, 12);

Мати вчила його читати і писати: попросила у знайомих старі підручники для першого класу і стала домашнім педагогом (Хижняк, Тамара, 1959, 211);

// Стос. до врожаю або запасів минулого року.

Стара картопля; Старий урожай;

// Раніше придбаний, одержаний.

Ходила [баба] боса, бо старі постоли стопталися, а нових не було (Хотк., II, 1966, 231);

Ті, кого призначили в похід, одержували нове обмундирування й здавали старе (Тулуб, В степу.., 1964, 246);

// Який був і раніше, той самий.

— Наші курені стоятимуть на старому місці, на пересипі (Н.-Лев., II, 1956, 225);

Думка була, що Ви все на старій посаді, що — мовляв — на одному місці і камінь мохом обростає (Мирний, V, 1955, 403);

— Сьогодні увечері продовження наших балачок, — відповів Сев, — приходьте на старе місце (Ю. Янов., II, 1958, 98).

За старо́ю зви́чкою див. зви́чка;

Стара́ ві́ра — те саме, що старообря́дництво.

Він боронився, стояв на своєму, упертий, немов ослюк, і мало не плакав, коли міцні, здавалось, як мур, основи старої віри хитались і падали під новим словом (Коцюб., II, 1955, 141);

Стари́й заві́т — частина біблії, що визнається за «священне писання» іудейською та християнською релігіями;

Стари́й рік — рік, який минув, пройшов.

Всякому звісно, що в ту ніч [на Малани перед Василем] старий рік кінчається, а новий зачинається (Мирний, IV, 1955, 287);

Стари́й світ див. світ²;

Стари́й стиль див. стиль².

◊ Побива́ти старі́ реко́рди див. побива́ти;

По старі́й па́м’яті див. па́м’ять.

8. у знач. ім. старе́, ро́го, с. Те, що було раніше, у минулому, колись.

Хто старе поминає, той щастя не має (Номис, 1864, № 4136);

Зовсім світ перевернувся! Про старе нічого вже було й думати, треба якось до нового пристроюватись, щоб хоч тут не попустити свого (Мирний, І, 1949, 370);

В нас лишилось багато старого, і старе нам життя не дає (Сос., І, 1957, 119).

Бра́тися (взя́тися) за старе́ — починати знову займатися тим самим (перев. з негативним відтінком);

Поверта́ти (поверну́ти) на старе́:

а) відновлювати те, що було раніше, колись.

В окрузі гайдамаки і німці гвалтують, усе одбирають назад, на старе повертають… (Головко, І, 1957, 94);

б) примушувати кого-небудь вернутися до того, що було раніше.

Мовби іншими очима дивився [Данько] тепер на своїх бойових товаришів, що порозсідалися на кучугурах, інакше глянув і на себе: — Ми! Ніяка сила вже не поверне нас на старе! Станемо новими людьми… (Гончар, II, 1959, 342);

Поверта́тися (поверну́тися) до старо́го — відновлювати те, що було раніше, колись.

— Я пережила це, — Тайах міцно притиснулася до руки Сева, якою він тримав її лікоть, — і ніколи в житті не повернуся до старого (Ю. Янов., II, 1958, 138).

9. Стос. до колишнього, віджилого ладу, режиму, власт. йому.

Товариш Данило веде батальйон босих олешківських морячків, з яких потроху та помалу виростає військова одиниця, їм усім видано на цей день зелененькі штанці й військові сорочки старої армії (Ю. Янов., II, 1958, 194).

10. Уживається у складі деяких географічних назв.

Стара Руса; Старі Павлівці.

♦ Стара́ істо́рія див. істо́рія;

Стара́ пі́сня; Старі́ пісні́ див. пі́сня;

Стара́ то́рба, фам., зневажл. — те саме, що Старе́ лу́б’я ( див. лу́бя).

— Лихе мене наустило обиратися промовляти до тої старої торби (Март., Тв., 1954, 192);

Старе́ лу́б’я див. лу́бя;

Стари́й вовк; Стари́й лис; Стара́ лиси́ця — хитра людина, яка зазнавала в житті багато негод, нестатків і набула житейської мудрості, досвіду і знань.

Абдулаєв був старий вовк, він знав — «язика» взяти нелегко (Тют., Вир, 1964, 494);

Генрі бере дочитувати мої мемуари, він хоче звідти про щось дізнатися, а я, хитрий старий лис, виходжу на балкон (Ю. Янов., II, 1958, 166);

Юнона, козир-молодиця, Юпитеру не піддалась; Бо знала, що стара лисиця На всякі штуки удалась (Котл., І, 1952, 262);

Стари́й горобе́ць див. горобе́ць;

Стари́й сич див. сич;

Старо́ї заква́ски — хто-небудь має риси вдачі, поведінки, закладені ще у колишні часи.