1. Великий тлумачний словник сучасної мови

старик

стари́к

-а, ч.

1》 Чоловік, що прожив багато років, досяг старості.

|| фам. Уживається як пестливе звертання до давнього приятеля, товариша.

|| розм. Батько похилого віку або старий.

2》 тільки мн. Старі люди (чоловіки і жінки).

|| розм. Батько і мати; батьки.

3》 розм. Людина, що має великий досвід у чому-небудь, давно займається чим-небудь.

4》 Старе русло річки.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старик — стари́к 1 іменник чоловічого роду, істота стара людина стари́к 2 іменник чоловічого роду старе русло річки Орфографічний словник української мови
  2. старик — див. старий Словник синонімів Вусика
  3. старик — Дід, дідо, дідок, дідуга, дідуган, дідисько, старий Словник чужослів Павло Штепа
  4. старик — СТАРИ́К, а́, ч. 1. Чоловік, що прожив багато років, досяг старості. Там [у пеклі].. Були пани і мужики, Була тут шляхта і міщани, І молоді, і старики (І. Котляревський); Весь аул від малого до старого збігся до саней. Словник української мови у 20 томах
  5. старик — СТАРИ́Й ім. (чоловік, що прожив багато років), ДІД, СТАРИ́К, СТА́РЕЦЬ, СТАРИГА́Н (СТАРИГА́НЬ) фам.; СТАРИНА́ розм., СТАРИ́ЗНА розм. (збірн. — старі люди). Словник синонімів української мови
  6. старик — СТАРИ́К, а́, ч. 1. Чоловік, що прожив багато років, досяг старості. Там [у пеклі].. Були пани і мужики, Була тут шляхта і міщани, І молоді, і старики (Котл., І, 1952, 138); Весь аул від малого до старого збігся до саней. Словник української мови в 11 томах
  7. старик — Старик, -ка м. 1) Старикъ. 2) Луна въ послѣдней четверти. Чуб. І. 10. 3) Старое русло рѣки. 4) у старики піти. Пойти на волостной сходъ. Харьк. у. ум. старичо́к. Словник української мови Грінченка