1. Великий тлумачний словник сучасної мови

старина

I старин`а-и, ж.

1》 Те, що було колись, дуже давно.

У (в) старину — колись, дуже давно.

Труснути стариною — зробити що-небудь так, як колись, у молоді роки, раніше.

2》 збірн., розм. Старі люди, старики.

3》 фам. Уживається як пестливе звертання до давнього приятеля, товариша.

II стар`ина-и, ж.

Те саме, що билина.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старина — старина́ іменник жіночого роду давнина; старики — збірне Орфографічний словник української мови
  2. старина — Старовина, старосвітщина, давнина, давноминуле, предківщина Словник чужослів Павло Штепа
  3. старина — Див. Билина. Словник-довідник музичних термінів
  4. старина — СТАРИНА́, и́, ж. 1. Те, що було колись, дуже давно. Співай же їм, мій голубе, Про Січ, про могили, Коли яку насипали, Кого положили. Про старину, про те диво, Що було, минуло... (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. старина — ДАВНИНА́ (події, звичаї, пам'ятки тощо далекого минулого), СТАРОВИНА́, СТАРИНА́ рідше, СТАРОЖИ́ТНОСТІ, ДРЕ́ВНОСТІ книжн., АРХА́ЇКА книжн., МИНУ́ВШИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; ПРАДАВНИНА́ (події, звичаї, дуже далекі від сучасності). Словник синонімів української мови
  6. старина — СТАРИНА́, и́, ж. 1. Те, що було колись, дуже давно. Співай же їм, мій голубе, Про Січ, про могили, Коли яку насипали, Кого положили. Про старину, про те диво, Що було, минуло… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  7. старина — Старина, -ни ж. = старовина. Словник української мови Грінченка