старина

Значення в інших словниках

1. старина — старина́ іменник жіночого роду давнина; старики — збірне Орфографічний словник української мови
2. старина — Старовина, старосвітщина, давнина, давноминуле, предківщина Словник чужослів Павло Штепа
3. старина — СТАРИНА́, и́, ж. 1. Те, що було колись, дуже давно. Співай же їм, мій голубе, Про Січ, про могили, Коли яку насипали, Кого положили. Про старину, про те диво, Що було, минуло... (Т. Словник української мови у 20 томах
4. старина — I старин`а-и, ж. 1》 Те, що було колись, дуже давно. У (в) старину — колись, дуже давно. Труснути стариною — зробити що-небудь так, як колись, у молоді роки, раніше. 2》 збірн., розм. Старі люди, старики. 3》 фам. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. старина — ДАВНИНА́ (події, звичаї, пам'ятки тощо далекого минулого), СТАРОВИНА́, СТАРИНА́ рідше, СТАРОЖИ́ТНОСТІ, ДРЕ́ВНОСТІ книжн., АРХА́ЇКА книжн., МИНУ́ВШИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; ПРАДАВНИНА́ (події, звичаї, дуже далекі від сучасності). Словник синонімів української мови
6. старина — СТАРИНА́, и́, ж. 1. Те, що було колись, дуже давно. Співай же їм, мій голубе, Про Січ, про могили, Коли яку насипали, Кого положили. Про старину, про те диво, Що було, минуло… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
7. старина — Старина, -ни ж. = старовина. Словник української мови Грінченка