1. Словник української мови у 20 томах

старина

СТАРИНА́, и́, ж.

1. Те, що було колись, дуже давно.

Співай же їм, мій голубе, Про Січ, про могили, Коли яку насипали, Кого положили. Про старину, про те диво, Що було, минуло... (Т. Шевченко);

Віяло від неї [бібліотечної зали] якимсь таємничим духом старини (І. Франко);

Дід згадав русько-японську війну, Хрести діставав, ворушив старину... (І. Нехода).

2. збірн., розм. Старі люди, старики.

То вже господь так дав, щоб старина, утомившись на полі, спала кам'яним сном, а молодь .. вночі приймала нову силу в себе, і безсонниця [безсоння] їй тільки здоров'я додавала (Ірина Вільде).

3. фам. Уживається як пестливе звертання до давнього приятеля, товариша.

Побачивши Леуса, він одразу полагіднішав, гнів його мов рукою зняло. – Здорово, старина! – весело привітався [Боровик] (Ю. Збанацький).

(1) У (в) старину́ – колись, дуже давно.

Не так тепер і в пеклі стало, Як в старину колись бувало (І. Котляревський);

В старину добра та ладу не було, а були тільки бучі, колотнеча та сваволя (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старина — старина́ іменник жіночого роду давнина; старики — збірне Орфографічний словник української мови
  2. старина — Старовина, старосвітщина, давнина, давноминуле, предківщина Словник чужослів Павло Штепа
  3. старина — Див. Билина. Словник-довідник музичних термінів
  4. старина — I старин`а-и, ж. 1》 Те, що було колись, дуже давно. У (в) старину — колись, дуже давно. Труснути стариною — зробити що-небудь так, як колись, у молоді роки, раніше. 2》 збірн., розм. Старі люди, старики. 3》 фам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. старина — ДАВНИНА́ (події, звичаї, пам'ятки тощо далекого минулого), СТАРОВИНА́, СТАРИНА́ рідше, СТАРОЖИ́ТНОСТІ, ДРЕ́ВНОСТІ книжн., АРХА́ЇКА книжн., МИНУ́ВШИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; ПРАДАВНИНА́ (події, звичаї, дуже далекі від сучасності). Словник синонімів української мови
  6. старина — СТАРИНА́, и́, ж. 1. Те, що було колись, дуже давно. Співай же їм, мій голубе, Про Січ, про могили, Коли яку насипали, Кого положили. Про старину, про те диво, Що було, минуло… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  7. старина — Старина, -ни ж. = старовина. Словник української мови Грінченка