Значення в інших словниках
-
транс —
транс іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
транс —
У. Короткочасний психічний розлад з утратою самоконтролю, що характеризується автоматичністю дій і вчинків у стані потьмарення свідомості; стан відчуження, екстазу, гіпнозу тощо: перебувати в трансі, хворобливий транс.
Літературне слововживання
-
транс —
[транс] -нсу, м. (ў) -н'с'і
Орфоепічний словник української мови
-
транс —
(від франц. transe – страх) форма психічного розладу, що характеризується автоматичністю дій і вчинків у стані потьмарення свідомості.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
транс —
ТРАНС, у, ч. Форма психічного розладу, що проявляється в затьмаренні свідомості та в автоматичному здійсненні різних учинків, дій. – А це не містифікація? – Можна перевірити! – Анатоль певний. – Це є справжній транс, глибокий сон – наслідок навіяння (Я.
Словник української мови у 20 томах
-
транс —
-у, ч. 1》 Форма психічного розладу, що проявляється в затьмаренні свідомості та в автоматичному здійсненні різних учинків, дій. || Підвищене нервове збудження з втратою контролю над своїми вчинками. 2》 Стан екстазу, ясновидіння і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
транс —
Транс, -су, в -сі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
транс —
ТРАНС, у, ч. Форма психічного розладу, що проявляється в затьмаренні свідомості та в автоматичному здійсненні різних учинків, дій. — А це не містифікація? — Можна перевірити! — Анатоль певний. — Це є справжній транс, глибокий сон — наслідок навіяння (Кач.
Словник української мови в 11 томах