транс
ТРАНС, у, ч. Форма психічного розладу, що проявляється в затьмаренні свідомості та в автоматичному здійсненні різних учинків, дій.
— А це не містифікація? — Можна перевірити! — Анатоль певний. — Це є справжній транс, глибокий сон — наслідок навіяння (Кач., II, 1958, 335);
Ще древньогрецькі лікарі описували випадки, коли людина вночі при повному Місяці піднімалася з ліжка і з закритими очима, немов залишаючись у стані сну чи якогось трансу, виходила з дому, з неймовірною легкістю вилазила на дахи будинків, верхівки дерев (Наука.., 9, 1965, 30);
*У порівн. Увесь цей день Коломинська перебувала наче в якомусь трансі. Робила все, що потрібно. Але робила це все якось бездумно, машинально (Рад. Укр., 24.XII 1971, 4);
// Підвищене нервове збудження з втратою контролю над своїми вчинками.
У якомусь хворобливому трансі Марія поставила бідон під дровами й повернулася назад, до вбитого ворога (Ле, Клен. лист, 1960, 41).
Словник української мови (СУМ-11)