транс
ТРАНС, у, ч.
Форма психічного розладу, що проявляється в затьмаренні свідомості та в автоматичному здійсненні різних учинків, дій.
– А це не містифікація? – Можна перевірити! – Анатоль певний. – Це є справжній транс, глибокий сон – наслідок навіяння (Я. Качура);
Ще древньогрецькі лікарі описували випадки, коли людина вночі при повному Місяці піднімалася з ліжка і з закритими очима, немов залишаючись у стані сну чи якогось трансу, виходила з дому, з неймовірною легкістю вилазила на дахи будинків, верхівки дерев (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Увесь цей день Коломинська перебувала наче в якомусь трансі. Робила все, що потрібно. Але робила це все якось бездумно, машинально (з газ.);
// Підвищене нервове збудження з втратою контролю над своїми вчинками.
У якомусь хворобливому трансі Марія поставила бідон під дровами й повернулася назад, до вбитого ворога (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)