трибун —
трибу́н іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
трибун —
див. ОРАТОР
Словник синонімів Караванського
трибун —
трибу́н (від лат. tribunus – глава триби) 1. У Стародавньому Римі назва різних службових осіб. 2. Переносно – громадський діяч, що у своїх публіцистичних або ораторських виступах палко відстоює права або інтереси певної соціальної групи.
Словник іншомовних слів Мельничука
трибун —
ТРИБУ́Н, а, ч. 1. У Стародавньому Римі – назва різних державних і громадських службових осіб. У першій половині V століття до н. е. плебеї .. добились права обирати власних службових осіб, які могли б захищати їх від насильства патриціїв.
Словник української мови у 20 томах
трибун —
-а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – назва різних державних і громадських службових осіб. Військові трибуни — у давньоримській армії – командні посади. Народні трибуни — найвищі виборні службові особи з плебеїв, що обиралися на плебейських зборах.
Великий тлумачний словник сучасної мови
трибун —
ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора..
Словник синонімів української мови
трибун —
ТРИБУ́Н, а, ч. 1. У Стародавньому Римі — назва різних державних і громадських службових осіб. У першій половині V століття до н. е. плебеї.. добились права обирати власних службових осіб, які могли б захищати їх від насильства патриціїв.
Словник української мови в 11 томах
трибун —
(лат.) Глуха основа підбанника, що має великий поперечник.
Архітектура і монументальне мистецтво
трибун —
Трибун, -на м. 1) Трибунъ. 2) Одинъ изъ надзирателей за учениками (въ старыхъ малорусскихъ школахъ). Втікайте з бурси: вас тепер не знайде ні консул, ні трибун. К. ПС. 68.
Словник української мови Грінченка