трибун

Значення в інших словниках

1. трибун — трибу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. трибун — див. ОРАТОР Словник синонімів Караванського
3. трибун — трибу́н (від лат. tribunus – глава триби) 1. У Стародавньому Римі назва різних службових осіб. 2. Переносно – громадський діяч, що у своїх публіцистичних або ораторських виступах палко відстоює права або інтереси певної соціальної групи. Словник іншомовних слів Мельничука
4. трибун — ТРИБУ́Н, а, ч. 1. У Стародавньому Римі – назва різних державних і громадських службових осіб. У першій половині V століття до н. е. плебеї .. добились права обирати власних службових осіб, які могли б захищати їх від насильства патриціїв. Словник української мови у 20 томах
5. трибун — -а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – назва різних державних і громадських службових осіб. Військові трибуни — у давньоримській армії – командні посади. Народні трибуни — найвищі виборні службові особи з плебеїв, що обиралися на плебейських зборах. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. трибун — ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора.. Словник синонімів української мови
7. трибун — Трибу́н, -на; -бу́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. трибун — ТРИБУ́Н, а, ч. 1. У Стародавньому Римі — назва різних державних і громадських службових осіб. У першій половині V століття до н. е. плебеї.. добились права обирати власних службових осіб, які могли б захищати їх від насильства патриціїв. Словник української мови в 11 томах
9. трибун — (лат.) Глуха основа підбанника, що має великий поперечник. Архітектура і монументальне мистецтво
10. трибун — Трибун, -на м. 1) Трибунъ. 2) Одинъ изъ надзирателей за учениками (въ старыхъ малорусскихъ школахъ). Втікайте з бурси: вас тепер не знайде ні консул, ні трибун. К. ПС. 68. Словник української мови Грінченка