трибун
(лат.)
Глуха основа підбанника, що має великий поперечник.
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- трибун — трибу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- трибун — див. ОРАТОР Словник синонімів Караванського
- трибун — див. оратор, спікер, ритор Словник чужослів Павло Штепа
- трибун — трибу́н (від лат. tribunus – глава триби) 1. У Стародавньому Римі назва різних службових осіб. 2. Переносно – громадський діяч, що у своїх публіцистичних або ораторських виступах палко відстоює права або інтереси певної соціальної групи. Словник іншомовних слів Мельничука
- трибун — ТРИБУ́Н, а, ч. 1. У Стародавньому Римі – назва різних державних і громадських службових осіб. У першій половині V століття до н. е. плебеї .. добились права обирати власних службових осіб, які могли б захищати їх від насильства патриціїв. Словник української мови у 20 томах
- трибун — -а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – назва різних державних і громадських службових осіб. Військові трибуни — у давньоримській армії – командні посади. Народні трибуни — найвищі виборні службові особи з плебеїв, що обиралися на плебейських зборах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трибун — ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора.. Словник синонімів української мови
- трибун — Трибу́н, -на; -бу́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- трибун — ТРИБУ́Н, а, ч. 1. У Стародавньому Римі — назва різних державних і громадських службових осіб. У першій половині V століття до н. е. плебеї.. добились права обирати власних службових осіб, які могли б захищати їх від насильства патриціїв. Словник української мови в 11 томах
- трибун — Трибун, -на м. 1) Трибунъ. 2) Одинъ изъ надзирателей за учениками (въ старыхъ малорусскихъ школахъ). Втікайте з бурси: вас тепер не знайде ні консул, ні трибун. К. ПС. 68. Словник української мови Грінченка