трибуна

(фр., італ. < лат. — підвищення)

1. Місця для глядачів, що підіймалися кількома рядами або окремо створені й виділені навісом.

2. Споруда для виступу оратора.

3. Лоджія в іспанській архітектурі. На поч. XX ст. мала вигадливе огородження, тло прикрашалось майоліковими композиціями (порівн. мірадор2).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трибуна — -и, ж. 1》 Підвищення для виступу промовців у залах громадських зборів, на майданах і т. ін. || чого і яка, перен. Друкований орган, установа, сфера, де політичні діячі, публіцисти й т. ін. висловлюють свої погляди, ідеї тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. трибуна — ТРИБУ́НА, и, ж. 1. Підвищення для виступу промовців у залах громадських зборів, на майданах і т. ін. [Валент:] Був я у суді тоді, як ти там промовляв. Дивую, як міг ти говорити!... Словник української мови у 20 томах
  3. трибуна — трибу́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. трибуна — [триебуна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. трибуна — Трибу́на, -ни; -бу́ни, -бу́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. трибуна — (для промов) КАТЕДРА, (на стадіоні) ПРВ. МН. з. г. ступениця Словник синонімів Караванського
  7. трибуна — ТРИБУ́НА, и, ж. 1. Підвищення для виступу промовців у залах громадських зборів, на майданах і т. ін. [Валент:] Був я у суді тоді, як ти там промовляв. Дивую, як міг ти говорити!... Словник української мови в 11 томах
  8. трибуна — Мовниця, кін, поміст Словник чужослів Павло Штепа
  9. трибуна — трибу́на (італ. tribuna, від лат. tribunal – підвищення) 1. Підвищення для виступу промовців. 2. Споруда для глядачів, де ряди місць розташовані уступами вгору (напр., на стадіоні). 3. Місця для публіки, журналістів та ін. в парламентах. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. трибуна — Трибуна, -ни ж. Трибуна. Судова трибуна. К. ХП. 122. Словник української мови Грінченка