трибуна

трибу́на

-и, ж.

1》 Підвищення для виступу промовців у залах громадських зборів, на майданах і т. ін.

|| чого і яка, перен. Друкований орган, установа, сфера, де політичні діячі, публіцисти й т. ін. висловлюють свої погляди, ідеї тощо.

2》 Споруда на стадіонах, площах і т. ін. здебільшого з розташованими уступами вгору рядами місць для глядачів або осіб, що приймають паради.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

трибуна — трибу́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
трибуна — (для промов) КАТЕДРА, (на стадіоні) ПРВ. МН. з. г. ступениця Словник синонімів Караванського
трибуна — [триебуна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
трибуна — Мовниця, кін, поміст Словник чужослів Павло Штепа
трибуна — трибу́на (італ. tribuna, від лат. tribunal – підвищення) 1. Підвищення для виступу промовців. 2. Споруда для глядачів, де ряди місць розташовані уступами вгору (напр., на стадіоні). 3. Місця для публіки, журналістів та ін. в парламентах. Словник іншомовних слів Мельничука
трибуна — ТРИБУ́НА, и, ж. 1. Підвищення для виступу промовців у залах громадських зборів, на майданах і т. ін. [Валент:] Був я у суді тоді, як ти там промовляв. Дивую, як міг ти говорити!... Словник української мови у 20 томах
трибуна — Трибу́на, -ни; -бу́ни, -бу́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
трибуна — ТРИБУ́НА, и, ж. 1. Підвищення для виступу промовців у залах громадських зборів, на майданах і т. ін. [Валент:] Був я у суді тоді, як ти там промовляв. Дивую, як міг ти говорити!... Словник української мови в 11 томах
трибуна — (фр., італ. < лат. — підвищення) 1. Місця для глядачів, що підіймалися кількома рядами або окремо створені й виділені навісом. 2. Споруда для виступу оратора. 3. Лоджія в іспанській архітектурі. На поч. XX ст. Архітектура і монументальне мистецтво
трибуна — Трибуна, -ни ж. Трибуна. Судова трибуна. К. ХП. 122. Словник української мови Грінченка