трибуна

ТРИБУ́НА, и, ж.

1. Підвищення для виступу промовців у залах громадських зборів, на майданах і т. ін.

[Валент:] Був я у суді тоді, як ти там промовляв. Дивую, як міг ти говорити! Не зійшов ти ще й на трибуну, а вже там стояла клепсидра, той холодний часомір (Л. Укр., III, 1952, 289);

У центрі площі утворилося раптом невелике каре з червоних прапорів та трибуна з стола і двох скриньок для промовця (Козл., Ю. Крук, 1957, 527);

*У порівн. На броню танка, мов на трибуну, піднявся радянський воїн з відкритим, обпаленим сонцем обличчям (Чорн., Визвол. земля, 1959, 139);

// чого і яка, перен. Друкований орган, установа, сфера, де політичні діячі, публіцисти й т. ін. висловлюють свої погляди, ідеї тощо.

З перших днів війни царський уряд закрив газети й журнали, що виходили українською мовою, і українські письменники лишилися без своєї трибуни (Поезія.., 1956, 19);

Театр для Карпенка-Карого був не просто розвагою, а високою громадською трибуною, з якої можна було виголосити вогненне слово правди, розбудити в людині кращі почуття й поривання (Літ. Укр., 28.IX 1965, 3).

2. Споруда на стадіонах, площах і т. ін. здебільшого з розташованими уступами вгору рядами місць для глядачів або осіб, що приймають паради, вітають демонстрантів тощо.

М’яч метався по стадіону, немов ошпарений, то потикався в одні, то в другі ворота, то летів кудись вбік, інколи досягав навіть трибун (Збан., Курил. о-ви, 1963, 259);

Невеликі трибуни манежу були нагорі, ніби балкон у театрі, з них дуже добре видно все, що відбувається внизу на біговій доріжці (Собко, Стадіон, 1954, 307);

Він дуже поспішав, щоб не спізнитися на демонстрацію. Катя теж заметушилася, заспішила. Але мама сказала, що їй нема чого квапитись, — на трибуну треба йти о дев’ятій годині (Забіла, Катруся.., 1955, 100).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трибуна — трибу́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. трибуна — (для промов) КАТЕДРА, (на стадіоні) ПРВ. МН. з. г. ступениця Словник синонімів Караванського
  3. трибуна — [триебуна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. трибуна — Мовниця, кін, поміст Словник чужослів Павло Штепа
  5. трибуна — трибу́на (італ. tribuna, від лат. tribunal – підвищення) 1. Підвищення для виступу промовців. 2. Споруда для глядачів, де ряди місць розташовані уступами вгору (напр., на стадіоні). 3. Місця для публіки, журналістів та ін. в парламентах. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. трибуна — ТРИБУ́НА, и, ж. 1. Підвищення для виступу промовців у залах громадських зборів, на майданах і т. ін. [Валент:] Був я у суді тоді, як ти там промовляв. Дивую, як міг ти говорити!... Словник української мови у 20 томах
  7. трибуна — -и, ж. 1》 Підвищення для виступу промовців у залах громадських зборів, на майданах і т. ін. || чого і яка, перен. Друкований орган, установа, сфера, де політичні діячі, публіцисти й т. ін. висловлюють свої погляди, ідеї тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. трибуна — Трибу́на, -ни; -бу́ни, -бу́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. трибуна — (фр., італ. < лат. — підвищення) 1. Місця для глядачів, що підіймалися кількома рядами або окремо створені й виділені навісом. 2. Споруда для виступу оратора. 3. Лоджія в іспанській архітектурі. На поч. XX ст. Архітектура і монументальне мистецтво
  10. трибуна — Трибуна, -ни ж. Трибуна. Судова трибуна. К. ХП. 122. Словник української мови Грінченка