трибун

ТРИБУ́Н, а, ч.

1. У Стародавньому Римі — назва різних державних і громадських службових осіб.

У першій половині V століття до н. е. плебеї.. добились права обирати власних службових осіб, які могли б захищати їх від насильства патриціїв. Ці плебейські службові особи дістали назву народних трибунів (Іст. стар. світу, 1947, 147);

Військовий трибун.

2. Громадський діяч, видатний оратор і публіцист.

Він [В. І. Ленін] стоїть з простертою рукою На майданах наших сіл і міст, Повен вогняного неспокою, Вождь, трибун, мислитель, комуніст (Рильський, II, 1960, 256);

Ми знаємо Шевченка і як лірика м’якого, і як філософа глибокого, і як пісняра ласкавого, і як трибуна гнівного (Тич., III, 1957, 80);

// Виразник чиїхось або якихось ідей, принципів, прагнень.

В своїм тіснім кружку [гуртку].. вони [паничі] не потребували ставати на котурни і драпуватися в тоги людових трибунів (Фр., VII, 1951, 133);

Мені не пощастило в перші великі дні почути ні одного великого трибуна Жовтневої соціалістичної революції (Довж., І, 1958, 16);

І уривчасто, і гнівно кидав він [П. Сагайдачний] принишклому Свиридовичу: — Так… Але я вже донесхочу наслухався нашого голотського трибуна (Тулуб, Людолови, І, 1957, 442);

І зрозуміли вони, що вирок поетові продиктувала цареві не стільки особиста образа, скільки страх перед ним як перед народним трибуном (Тулуб, В степу.., 1964, 49);

Полум’яний трибун нашої партії С. М. Кіров говорив: — «Ми всі поставили перед собою завдання — оновлення всього життя людства» (Рад. Укр., 19.VIII 1959,1);

// ірон. Про любителя говорити, ораторствувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трибун — трибу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. трибун — див. ОРАТОР Словник синонімів Караванського
  3. трибун — див. оратор, спікер, ритор Словник чужослів Павло Штепа
  4. трибун — трибу́н (від лат. tribunus – глава триби) 1. У Стародавньому Римі назва різних службових осіб. 2. Переносно – громадський діяч, що у своїх публіцистичних або ораторських виступах палко відстоює права або інтереси певної соціальної групи. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. трибун — ТРИБУ́Н, а, ч. 1. У Стародавньому Римі – назва різних державних і громадських службових осіб. У першій половині V століття до н. е. плебеї .. добились права обирати власних службових осіб, які могли б захищати їх від насильства патриціїв. Словник української мови у 20 томах
  6. трибун — -а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – назва різних державних і громадських службових осіб. Військові трибуни — у давньоримській армії – командні посади. Народні трибуни — найвищі виборні службові особи з плебеїв, що обиралися на плебейських зборах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. трибун — ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора.. Словник синонімів української мови
  8. трибун — Трибу́н, -на; -бу́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. трибун — (лат.) Глуха основа підбанника, що має великий поперечник. Архітектура і монументальне мистецтво
  10. трибун — Трибун, -на м. 1) Трибунъ. 2) Одинъ изъ надзирателей за учениками (въ старыхъ малорусскихъ школахъ). Втікайте з бурси: вас тепер не знайде ні консул, ні трибун. К. ПС. 68. Словник української мови Грінченка