1. Словник синонімів української мови

трибун

ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора.. дожидали, як месію.. І приїхав той оратор 18-ти років,.. і слухали його зачаровані новими думками люди (Олена Пчілка); Неговірка, мовчазна людина іноді далеко багатша духовно за красномовця (з журналу); Де й поділась ота поважність рухів.. і гнучкість мови уславленого златоуста (П. Колесник); Не спиться вам, парламентські витії (М. Рильський); А Шрам збоку слухає-слухає, да не знає, що вже там навісним речникам і казати (П. Куліш); Іван Франко — трибун народний (М. Вороний); У віршах про.. Батьківщину Рильський виявляє себе як досвідчений ритор у кращому розумінні цього слова (С. Крижанівський). — Пор. 1. промо́вець.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трибун — трибу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. трибун — див. ОРАТОР Словник синонімів Караванського
  3. трибун — див. оратор, спікер, ритор Словник чужослів Павло Штепа
  4. трибун — трибу́н (від лат. tribunus – глава триби) 1. У Стародавньому Римі назва різних службових осіб. 2. Переносно – громадський діяч, що у своїх публіцистичних або ораторських виступах палко відстоює права або інтереси певної соціальної групи. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. трибун — ТРИБУ́Н, а, ч. 1. У Стародавньому Римі – назва різних державних і громадських службових осіб. У першій половині V століття до н. е. плебеї .. добились права обирати власних службових осіб, які могли б захищати їх від насильства патриціїв. Словник української мови у 20 томах
  6. трибун — -а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – назва різних державних і громадських службових осіб. Військові трибуни — у давньоримській армії – командні посади. Народні трибуни — найвищі виборні службові особи з плебеїв, що обиралися на плебейських зборах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. трибун — Трибу́н, -на; -бу́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. трибун — ТРИБУ́Н, а, ч. 1. У Стародавньому Римі — назва різних державних і громадських службових осіб. У першій половині V століття до н. е. плебеї.. добились права обирати власних службових осіб, які могли б захищати їх від насильства патриціїв. Словник української мови в 11 томах
  9. трибун — (лат.) Глуха основа підбанника, що має великий поперечник. Архітектура і монументальне мистецтво
  10. трибун — Трибун, -на м. 1) Трибунъ. 2) Одинъ изъ надзирателей за учениками (въ старыхъ малорусскихъ школахъ). Втікайте з бурси: вас тепер не знайде ні консул, ні трибун. К. ПС. 68. Словник української мови Грінченка