турок —
ТУ́РОК див. ту́рки.
Словник української мови у 20 томах
турок —
ту́рок ірон., знев. некомпетентна, незнаюча людина; дурень (м, ср, ст): Ти, турку, та як я ще раз піду на збори встидатися, то так з тебе паси буду дерти, шо й не спам'ятаєшся.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
турок —
див. турки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
турок —
Ту́рок, ту́рка, -ркові, -рку! ту́рки, -рків ту́рчин, -на, -нові і ту́рок; ту́рки, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
турок —
ТУ́РОК див. ту́рки.
Словник української мови в 11 томах
турок —
Турок, -рка м. 1) Турокъ. 2) Птица Fringilla rosea. Шейк. Вх. Пч. II. 11. ум. турчин, туронько. АД. І. 312.
Словник української мови Грінченка