удостоювати —
удосто́ювати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
удостоювати —
зап., визнавати гідним, сподобляти, робити честь кому; (нагороди) відзначати; (виявляти повагу) ушановувати: дк. УДОСТОЇТИ: (з ч. не) не завдати собі труду що зробити <н. не удостоїти погляду = не завдати собі труду глянути>.
Словник синонімів Караванського
удостоювати —
УДОСТО́ЮВАТИ (ВДОСТО́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УДОСТО́ЇТИ (ВДОСТО́ЇТИ), о́ю, о́їш, док., кого. 1. чого. Визнавати кого-, що-небудь гідним високої оцінки, нагороди, звання і т. ін. Дипломну роботу Васильківського – пейзаж “По Дінцю” (1885...
Словник української мови у 20 томах
удостоювати —
(вдостоювати), -юю, -юєш, недок., удостоїти (вдостоїти), -ою, -оїш, док., перех. 1》 чого.Визнавати кого-, що-небудь гідним високої оцінки, нагороди, звання і т. ін. 2》 чим або з інфін., рідко чого. Виявляти до кого-небудь свою увагу, прихильність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
удостоювати —
I. НАГОРОДИ́ТИ кого, що — чим і без додатка (дати нагороду кому-небудь, дати що-небудь у винагороду за якісь заслуги і т. ін.), ПОЖА́ЛУВАТИ кого чим, кому що, заст., ірон.
Словник синонімів української мови
удостоювати —
УДОСТО́ЮВАТИ (ВДОСТО́ЮВАТИ), юю, юєш, недок., УДОСТО́ЇТИ (ВДОСТО́ЇТИ), о́ю, о́їш, док., перех. 1. чого. Визнавати кого-, що-небудь гідним високої оцінки, нагороди, звання і т. ін.
Словник української мови в 11 томах