удушливий —
уду́шливий прикметник
Орфографічний словник української мови
удушливий —
УДУ́ШЛИВИЙ, а, е. 1. Із жарким, перегрітим повітрям, насиченим випарами; душний, задушливий. Випав удушливий день саме серед гарячої пори жнив (Панас Мирний). 2. Який не дає дихати, перешкоджає диханню, душить.
Словник української мови у 20 томах
удушливий —
-а, -е. 1》 Із жарким, перегрітим повітрям, насиченим випарами; душний, задушливий. 2》 Який не дає дихати, перешкоджає диханню, душить. 3》 перен. Який давить, пригнічує. 4》 Який хворіє на астму; який буває у хворого на астму.
Великий тлумачний словник сучасної мови
удушливий —
АСТМАТИ́ЧНИЙ (характерний для астми; хворий на астму), ЯДУ́ШЛИВИЙ, УДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ розм., ДИХАВИ́ЧНИЙ зах. Він дихав шумним астматичним подихом (З. Тулуб); Ядушливий кашель; Дяк у них був старий і дихавичний (І. Франко).
Словник синонімів української мови
удушливий —
УДУ́ШЛИВИЙ, а, е. 1. Із жарким, перегрітим повітрям, насиченим випарами; душний, задушливий. Випав удушливий день саме серед гарячої пори жнив (Мирний, II, 1954, 269). 2. Який не дає дихати, перешкоджає диханню, душить.
Словник української мови в 11 томах