удушливий
УДУ́ШЛИВИЙ, а, е.
1. Із жарким, перегрітим повітрям, насиченим випарами; душний, задушливий.
Випав удушливий день саме серед гарячої пори жнив (Панас Мирний).
2. Який не дає дихати, перешкоджає диханню, душить.
Ціла хмара густого удушливого нафтового сопуху лягла на Борислав, немов убожество і недоля придавили його своїми широкими грудьми (І. Франко);
Уже Івась залився удушливим кашлем; а Карпо знай верга жменями сміття, знай віє його по хаті (Панас Мирний).
3. перен. Який давить, пригнічує.
Я міг би вирватися з удушливої, поліцейської держави в “цивілізований світ”, яким малювалась мені тоді Швейцарія (П. Козланюк).
4. Який хворіє на астму; який буває у хворого на астму.
І справді він був з виду страшний: з кривим оком, нечистим лицем і удушливий (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)