удушитися
УДУШИ́ТИСЯ (ВДУШИ́ТИСЯ), ушу́ся, у́шишся, док.
1. Заподіяти собі смерть, здавивши горло, насильно припинивши дихання; задушитися.
Чоловіка, який удушився у себе в квартирі, знайшли тільки через тиждень (з газ.).
2. Задихнутися, вмерти від нестачі повітря, отруїтися димом, газом і т. ін.
Він, сіромаха, трохи не вдушився, сидячи там [у шафі] і ковтаючи той дим (П. Чубинський);
Десятник затулив їй [молодиці] уста своєю шапкою і держав .. – Вдушиться, – загомоніли люди. Десятник шапку одняв (Марко Вовчок);
Не договоривши, закашляв [Андрій] так сильно, що майже не вдушився (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)