Уж —
Уж іменник чоловічого роду річка в Україні
Орфографічний словник української мови
уж —
УЖ, а́, ч., діал. Вуж. Хлоп'я в садку собі гуляло Та й забажало На іграшки ужа піймать (Л. Глібов); * У порівн. Приткнув, як ужа вилами (Номис); В неї було лице біле, неначе обмазане крейдою; чорні товсті брови чорніли, як ужі (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
уж —
-а, ч., діал. Вуж.
Великий тлумачний словник сучасної мови
уж —
УЖ, а́, ч., діал. Вуж. Хлоп’я в садку собі гуляло Та й забажало На іграшки ужа піймать (Гл., Вибр.,1951, 22); Приткнув, як ужа вилами (Номис, 1864, № 6787); *У порівн. В неї було лице біле, неначе обмазане крейдою; чорні товсті брови чорніли, як ужі (Н.-Лев., III, 1956, 389).
Словник української мови в 11 томах
уж —
Уж, ужа м. 1) = вуж 1. Приткнув, як ужа вилами. Ном. № 6787. 2) = гуж. Ном. № 12000 (одм.). 3) Орнамента на писанкахъ — съ извивающейся по яйцу линіей. КС. 1891. VI. 379. ум. ужик. Чуб. І. 312.
Словник української мови Грінченка