уж
УЖ, а́, ч., діал. Вуж.
Хлоп’я в садку собі гуляло Та й забажало На іграшки ужа піймать (Гл., Вибр.,1951, 22);
Приткнув, як ужа вилами (Номис, 1864, № 6787);
*У порівн. В неї було лице біле, неначе обмазане крейдою; чорні товсті брови чорніли, як ужі (Н.-Лев., III, 1956, 389).
Словник української мови (СУМ-11)