Значення в інших словниках
-
хан —
хан іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
хан —
див. МОНАРХ.
Словник синонімів Караванського
-
хан —
ХАН, а, ч. 1. Титул монарха, феодального правителя в багатьох країнах Сходу в середні віки, а також особа, що мала цей титул. [Козаки:] Лук натягнем, стріли пустим, Брязнем тятивою; Ой, мусить утікати Кримський хан з ордою! (І.
Словник української мови у 20 томах
-
хан —
-а, ч. 1》 Титул монарха, феодального правителя в багатьох країнах Сходу в середні віки, а також особа, що мала цей титул. 2》 Родовий дворянський титул у деяких країнах Сходу, а також особа, що має цей титул.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
хан —
(тюрк.) титул феодальних правителів у багатьох країнах Сходу.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
хан —
У VI-XX ст. титул правителів у кочових тюркських і монгольських народів, а також у державах і династіях, пов'язаних з ними походженням.
Універсальний словник-енциклопедія
-
хан —
Хан, ха́на, -нові; ха́ни, -нів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
хан —
ХАН, а, ч. 1. Титул монарха, феодального правителя в багатьох країнах Сходу в середні віки, а також особа, що мала цей титул. [Козаки:] Лук натягнем, стріли пустим, Брязнем тятивою; Ой, мусить утікати Кримський хан з ордою! (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
хан —
(тюрк. — будинок) 1. Група приміщень для гостей у палацах і багатих будинках на Стародавньому Сході. 2. Постоялий двір (порівн. караван-сарай) або торговельний заклад у низки інших східних країн (Туреччина) у середньовічні часи.
Архітектура і монументальне мистецтво
-
хан —
Хан, -на м. Ханъ. Як хан долізе до Криму. Ном. № 5635.
Словник української мови Грінченка